2013    №1  №2  №3  №4

 

№1

С.І. Генкал, М.С. Куликовський, І.В. Кузнєцова

ПРО МОРФОЛОГІЧНУ МІНЛИВІСТЬ ДЕЯКИХ ВИДІВ РОДУ ACHNANTHES S.L. (BACILLARIOPHYCEAE)

За результатами вивчення фітопланктону і бентосу, зібраного на східному узбережжі Південного і Середнього Байкалу в прибережній зоні в липні 2011 р., виявлено 23 види, різновидності і форми діатомових водоростей класу Centrophyceae із 9 родів: Aulacoseira – 5, Cyclostephanos – 1, Cyclotella – 4, Discostella – 1, Ellerbeckia – 1, Melosira – 1, Orthoseira – 1, Stephanodiscus – 8, Thalassiosira – 1. Знайдено новий для флори озера вид – Stephanodiscus delicatus. Серед знайдених таксонів спостерігається більш широка змінюваність морфологічних ознак порівняно з літературними даними. В гарячому джерелі, розташованому поблизу озера і який стікає в Байкал, знайдені невідомі для озера види − Aulacoseira italica і Orthoseira dendroteres.

 

І.В. Рижик

ОЦІНКА МЕТАБОЛІЧНОЇ АКТИВНОСТІ КЛІТИН ФУКУСОВИХ ВОДОРОСТЕЙ ТЕТРАЗОЛІЄВИМ МЕТОДОМ

Модифіковано тетразолієвий метод (МТТ-тест) оцінки метаболічної активності клітин фукусових водоростей. Визначено оптимальні умови підготовки проб і перебігу реакції: концентрація МТТ (3-[4,5-диметилтиазол-2-іл]-2,5-дифенілтетразолія бромид), температура, термін взаємодії з реагентом. Показана можливість використання МТТ-теста для оцінки впливу на водорості факторів зовнішнього середовища, в т.ч. нафтового забруднення.

 

Г.Г. Мінічева, Ю.С. Тучковенко, В.Н. Большаков, А.Б. Зотов, Е.М. Руснак

РЕАКЦІЯ АЛЬГОУГРУПОВАНЬ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЧОРНОГО МОРЯ НА ЛОКАЛЬНІ, РЕГІОНАЛЬНІ І ГЛОБАЛЬНІ ФАКТОРИ

Вивчено реакцію фітобентосних і фітопланктонних угруповань північно-західної частини Чорного моря на дію факторів локального, регіонального і глобального рівнів з використанням методів морфофункціональної екології водоростей і методології цілісного підходу. Зроблена експертна оцінка співвідношення сили дії факторів кожного рівня на водоростеві угруповання за допомогою шкали, яка має сім категорій. Найбільш інтенсивний негативний вплив на угруповання бентосних водоростей зафіксовано для локального рівня в результаті інтенсивної трансформації природних біотопів в прибережній зоні. На регіональному рівні спостерігаються процеси відновлення водоростевих фітоценозів в результаті зниження евтрофікації. На глобальному рівні зафіксовано зростання негативної дії на альгоугруповання у зв’язку з кліматичними аномаліями, які в останнє десятиріччя стали суттєво впливати на швидкість продукційного процесу і структурно-функціональну організацію бентосних і планктонних угруповань водоростей.

 

Н.О. Айздайчер, І.В. Стонік

ВПЛИВ СОЛОНОСТІ МОРСЬКОЇ ВОДИ НА ВИДИ РОДУ ATTHEYA WEST (BACILLARIOPHYTA) ІЗ ЯПОНСЬКОГО МОРЯ

Вивчено вплив солоності води на швидкість росту і морфологію трьох видів бентосних діатомових водоростей роду Attheya West: A. arenicola N.L. Gardner et R.M. Crawford, A. ussurensis Stonik, Orlova et R.M. Crawford та A. longicornis R.M. Crawford et N.L. Gardner в лабораторних культурах з Японського моря. Встановлено, що при солоності, менше 12 ‰, у всіх досліджуваних видів спостерігається зниження швидкості росту клітин і деякі зміни їх морфології. Найбільш суттєві зміни зі зниженням солоності спостерігалися у A. arenicola.

 

А.М. Солоненко

ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД БЕНТОСНИХ МАКРОСКОПІЧНИХ РОЗРОСТАНЬ ВОДОРОСТЕЙ І ПЕЛОЇДІВ АМФІБІАЛЬНИХ ЕКОСИСТЕМ

Досліджено і проаналізовано жирнокислотний склад бентосних макроскопічних розростань водоростей і пелоїдів амфібіальних ділянок Бердянської коси біля оз. Красне і Арабатської стрілки біля оз. Зяблівське. Показано, що спектр жирних кислот макроскопічних розростань водоростей і пелоїдів багато в чому співпадає.

 

О.П. Білоус, Г.Г. Ліліцька, А.А. Кривенда

СЕЗОННА МІНЛИВІСТЬ ФІТОПЛАНКТОНУ ВЕРХНЬОЇ ДІЛЯНКИ РІКИ ПІВДЕННИЙ БУГ (УКРАЇНА)

Вивчено сезонну мінливість видового складу фітопланктону верхньої ділянки Південного Бугу і проаналізовано його кількісні зміни на станції стаціонарного дослідження в межах м. Хмельницького. Виявлено 192 види (217 ввт) водоростей, серед яких 3 – нові для флори України. Встановлена висока кореляція між температурою води і видовим багатством фітопланктону.

 

Л.І. Рябушко, Ю.К. Фірсов, Д.С. Лохова, О.Ю. Єрьомін

СКЛАД, КІЛЬКІСНІ ТА ПРОДУКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФІТОПЕРИФИТОНУ СКЛЯНИХ ПЛАСТИН ЗА РІЗНИХ ТЕРМІНІВ ЕКСПОЗИЦІЇ В ЧОРНОМУ МОРІ

Вперше проведені дослідження видового складу, чисельності і біомаси мікроводоростей, інтенсивності фотосинтезу і валової первинної продукції фітоперифітону на експериментальних скляних пластинах у Чорному морі при коротко- і довгострокової експозиції з січня 2007 по березень 2008 рр. в районі Карантинної бухти (м. Севастополь) на глибині 2 м. Виявлено 111 видів і внутрішньовидових таксонів водоростей, в т.ч. 12 видів бурих, зелених, червоних, 99 видів з п’яти відділів Bacillariophyta (85), Dinophyta (5), Chlorophyta (4), Haptophyta (2) и Cyanoprokaryota (3). Визначено основні продукційні показники, отримані радіовуглецевим методом. Зареєстровано весняний максимум чисельності і біомаси мікроводоростей, сухої маси перифітону, фотосинтезу і продукції.

 

Д.А. Капустін

ВОДОРОСТІ ВОДОЙМ ПОЛІСЬКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА (УКРАЇНА)

Представлено результати досліджень альгофлори Поліського природного заповідника, яка нараховує 707 видів водоростей (773 внутрішньовидових таксона) із 12 відділів. Відмічена висока флористична і созологічна цінність данної флори. Обговорюються особливості розповсюдження водоростей на території заповідника та їх розподіл за типами водойм. Запропоновано один новий таксономічний статус (Lagynion oedotrachelum (Ellis-Adam) D. Kapustin stat. nov.).

 

Л.М. Бухтіярова, Е.В. Станіславська

PSAMMOTHIDIUM VERNADSKYI SP. NOV. (BACILLARIOPHYTA) З ГОЛУБОГО ОЗЕРА (ЗАХІДНИЙ СИБІР, РОСІЯ)

Досліджено видовий склад Bacillariophyta двох малих озер Західного Сибіру. В одному з них виявлено новий для науки вид Psammothidium vernadskyi Bukht. et Stanislavskaya sp. nov. Представлено діагноз, ілюстрації та інші необхідні дані, які супроводжують описання нового виду. Обговорюються видова і внутрішньовидова типіфікації Bacillariophyta.

 

 

№2 (2013)

К.И. Шоренко, О.И. Давидович, Н.А. Давидович

ДО ПИТАНЬ ТАКСОНОМІЇ, РЕПРОДУКЦІЇ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ДІАТОМОВОЇ ВОДОРОСТІ NITZSCHIA LONGISSIMA (BRÉB.) GRUNOW (BACILLARIOPHYTA)

Розглядаються питання таксономії, репродукції і розповсюдження діатомової Nitzschia longissima. На підставі аналізу літературних даних, а також вивчення типового матеріалу виду і 36 клонів, відібраних з атлантичного узбережжя Франції і в Чорному морі в районі Карадага, ми пропонуємо застосовувати відносно N. longissima концепцію sensu stricto, яка, з нашої точки зору, усуне багато накопичених проблем в ідентифікації виду.

 

О.В. Бородіна, Л.В. Ладигіна

ВПЛИВ УМОВ КУЛЬТИВУВАННЯ МІКРОВОДОРОСТІ PHAEODACTYLUM TRICORNUTUM BOHL. НА НАКОПИЧЕННЯ КАРОТИНОЇДІВ

Досліджено якісний і кількісний склад каротиноїдів діатомової мікроводорості Phaeodactylum tricornutum, яка культивується за різної температури і освітлення. Встановлено, що каротиноїдний склад мікроводорості представлений 5 фракціями: β-каротин, фукоксантин, діадіноксантин, діатоксантин і діадінохром. Фукоксантин знаходився в двох ізомерних формах: транс- і цис-. Показано, що накопичення каротиноїдів залежало від умов культивування. Максимальне накопичення фукоксантину відбувається при температурі 30 ºС і постійному освітленні 4,5 клк.

 

Н.М. Мінєєва, Л.Г. Корнєва, В.В. Соловйова

СЕЗОННА І БАГАТОРІЧНА ДИНАМІКА ВМІСТУ ХЛОРОФІЛУ А В ОДИНИЦІ БІОМАСИ ФІТОПЛАНКТОНУ ШЕКСНИНСЬКОГО І РИБІНСЬКОГО ВОДОСХОВИЩ (РОСІЯ)

Розглядається сезонна і багаторічна динаміка вмісту хлорофілу а в одиниці біомаси (хл./Б) фітопланктону Шекснинського і Рибінського водосховищ (басейн Верхньої Волги). Виявлена тісна лінійна залежність між біомасою і вмістом хлорофілу а в планктоні. Відношення хл./Б 0,10−4,5 % відповідає літературним даним, середні значення за сезон змінюються від 0,47±0,07 до 0,83±0,25 %. В обох водосховищах це відношення залежить від температурних і світлових факторів і знижується з ростом біомаси. Але складніші зміни спостерігаються за градієнтом хлорофілу а, знижуючись в діапазоні середніх для водойм величин. По відношенню до складу фітопланктону чітких змін відношення хл./Б не виявлено, лише при зростанні відносної рясності зелених водоростей воно зростає. Багаторічні середньосезонні зміни хл./Б в Рибінському водосховищі вказують на тенденцію до збільшення від 0,22 до 0,78 % за період 1969−1984 рр. і до 0,89 % в 2006 р.

 

А.А. Бєгун, О.Ю. Звягінцев

BACILLARIOPHYTTA ПЕРИФІТОНУ ГІПЕРЕВТРОФНОЇ ШТУЧНОЇ ЛАГУНИ В МЕЖАХ М. ВЛАДИВОСТОКА (РОСІЙСЬКЕ УЗБЕРЕЖЖЯ ЯПОНСЬКОГО МОРЯ)

Проведено дослідження видового складу і кількісних характеристик діатомових водоростей перифітону експериментальних пластин в гіперевтрофній штучній лагуні в межах м. Владивостока. Зареєстровано 79 видів і внутрішньовидових таксонів Bacillariophyta із класів Bacillariophyceae (58 видів), Fragilariophyceae (6) и Coscinodiscophyceae (15). Загальна щільність перифітону варіювала від 0,026 до 13,9 млн кл./м2, домінували види-індикатори значного органічного забруднення води — α-мезосапробіонти (80,03 %). Середньорічні показники числа видів, індексів видового різноманіття вирівнюваності діатомового перифітону були відносно низькими (n = 9,5, H = 1,38, e = 0,39 інф. біт/м2 відповідно). Встановлено, що в зимовий період і на початку весни перифітон практично не розвивається, що обумовлено впливом негативних світлових умов в лагуні, викликаних потужним льодосплавом. Особливості кількісного розвитку Bacillariophyta перифітону протягом року визначаються специфікою фізичних і гідрологічних умов лагуни, а також її значним евтрофуванням каналізаційними стічними водами, які сприяють масовому розвитку видів-індикаторів значного органічного забруднення.

 

А.С. Андрєєва-Григорович, Т.В. Шевченко

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГАПТОФІТОВИХ І ДИНОФІТОВИХ ВОДОРОСТЕЙ В ОЛІГОЦЕНОВИХ БАСЕЙНАХ ПІВНІЧНОГО ПЕРИТЕТІСУ

Вивчення нанопланктону та диноцист з різних типів олігоценових басейнів Північного Перитетіса дозволило провести палеоекологічні реконструкції. Встановлені асоціації фітопланктону морських глибоководних, прибережно-мілководних відносно холодно- и тепловодних, лагунних, напівізольованих з ендеміками. Нанопланктон виявлено лише в карбонатних прошарках, найбільш сприятливі умови для його розвитку були у Карпатському басейні кросненського типу, у самому ранньому рюпелі Німеччини та півдня України. Диноцисти виявлені у всіх типах олігоценових басейнів. Встановлені корелятивні рівні за нано- та динопланктоном, які дозволяють обґрунтувати нижню і верхню границі олігоцену та рівень розпріснення в середині рюпелю.

 

Л.А. Паутова, В.А. Силкін, А.В. Ліфанчук

НОВИЙ ДЛЯ ЧОРНОГО МОРЯ ВИД CHAETOCEROS MINIMUS (BACILLARIOPHYTA): ПРИРОДНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Досліджено новий для Чорного моря вид морських планктонних водоростей − мілкоклітинну діатомею Chaetoceros minimus (Levander) Marino, Giuffré, Montresor et Zingone. Відмічена також в лабораторних експериментах по безперервному культивуванню природного угруповання фітопланктону. В кінці травня 2006 р. Ch. minimus зареєстрована під час польових спостережень у водах північно-східної частини Чорного моря в період інтенсивного «цвітіння» кокколітофориди Emiliania huxleyi (Lohm.) Hay et Mohl. В червні 2011 р. Ch. minimus інтенсивно розвивалася в накопичувальному режимі культивування природного угруповання фітопланктону. Встановлено, що Ch. minimus активно розвивається при відносно високих концентраціях фосфору і низьких концентраціях азоту. Максимальна питома швидкість росту цього виду значно перевищує таку у E. huxleyi, тому він має високу потенціальну можливість закріплення і навіть домінування у фітопланктоні з непередбачуваними наслідками для екосистеми моря.

 

Ф.Б. Шкундіна, Г.Ф. Гобідулліна, М.Г. Ядикіна

ВИКОРИСТАННЯ ЦІАНОПРОКАРІОТНО-ВОДОРОСТЕВИХ ЦЕНОЗІВ ПРИ ОЧИЩЕННІ СТІЧНИХ ВОД БІОЛОГІЧНИХ ОЧИСНИХ СПОРУД

Вивчено використання ціанопрокаріотно-водоростевих ценозів (ЦВЦ) при очищенні стічних вод біологічних очисних споруд (БОС) міст Уфи і Бєлорецька (Росія). Дослідження в Уфі (2005−2008 рр.) дозволили виявити 108 видів і внутрішньовидових таксонів (ввт) з 71 роду, 24 порядків, 11 класів і 7 відділів, а на БОС м. Бєлорецька (2008−2010 рр.) − 132 види і ввт з 73 родів, 42 сімейств, 26 порядків, 9 класів, 7 відділів. Коефіцієнт узагальнення видового складу виявив відмінність ЦВЦ аеротенків. Встановлена схожість таксономічної структури ЦВЦ активного мулу очисних споруд цих міст. У Бєлорецьку в аеротенці спостерігається ширше видове різноманіття діатомових. Дослідження показали, що виділення біоестиматорів є хорошим методичним прийомом при аналізі стану роботи очисних споруд.

 

 

№3 (2013)

А.І. Божков, О.І. Сисенко, Н.Г. Мензянова, В.Ю. Кізілова

ДИНАМІКА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЕПІГЕНОТИПІВ DUNALIELLA VIRIDIS TEODOR. ПРИ НАКОПИЧУВАЛЬНОМУ ТА КВАЗІБЕЗПЕРЕРВНОМУ КУЛЬТИВУВАННІ

Досліджували динаміку формування епігенотипів Dunaliella viridis при накопичувальному та квазібезперервному культивуванні. Встановлено, що паттерн вмісту нуклеїнових кислот, білків, триацилгліцеридів, β-каротина, який характеризує епігенотип, залежить від умов культивування мікроводоростей. Квазібезперервне культивування D. viridis дозволяє збільшити вихід біомаси на 23 % у порівнянні з накопичувальним культивуванням, при цьому питома продуктивність у 3 рази менша, ніж при накопичувальному культивуванні. Інтенсивність росту мікроводоростей корелює із накопиченням екзополісахаридів у культуральному середовищі.

 

Т.І. Михайлюк

НАЗЕМНІ ВОДОРОСТІ ГРАНІТНИХ ВІДСЛОНЕНЬ ДОЛИН РІК УКРАЇНИ

Наведено результати дослідження водоростей гранітних відслонень долин рік трьох рослинно-кліматичних зон України – Полісся (р. Тетерів), Лесостепу (р. Рось) і Степу (р. Південний Буг). Знайдено 179 видів водоростей (8 нових для флори України), серед яких лідирують зелені (переважно требуксієфіцієві) і стрептофітові. На відслоненнях Полісся розповсюджені також зелені кон’югуючі водорості, Лісостепу – ціанопрокаріоти і діатомові, Степу – ціанопрокаріоти. Домінуючий комплекс складається з поширених на усіх відслоненнях видів родів Elliptochloris Tscherm.-Woess, Apatococcus F. Brand emend. Geitler, Desmococcus F. Brand emend. Vischer, Klebsormidium P.C. Silva et al. та ін. Специфіку домінуючих видів долини р. Тетерів (Полісся) визначають Trentepohlia E. Martini і Mesotaenium Nägeli, р. Південний Буг (Степ) – Chlorogloea Wille, Gloeocapsa Kütz., Prasiolopsis Vischer та ін., р. Рось (Лісостеп) – Trentepohlia, Chlorogloea, Dilabifilum Tscherm.-Woess та ін. Дві екологічні групи водоростей – епіліти та хазмоендоліти, присутні на гранітних відслоненнях усіх досліджених каньйонів; епіліти в затінених місцях та поблизу води, хазмоендоліти – на сухих освітлених схилах, хоча трапляються і в тіні. Видовий склад та домінуючий комплекс водоростей гранітних відслонень залежить як від умов конкретного місцезростання, так і від умов природної зони. Порівняння даних про водорості гранітних відслонень з такими інших кам’янистих субстратів показало, що в умовах України їх видовий склад є відносно схожим на субстратах з близькими хімічними особливостями, фізичні властивості його, очевидно, мають менший вплив на видовий склад водоростей.

 

А.А. Бєгун

ВИДОВИЙ СКЛАД BACILLARIOPHYTA ЕПІФІТОНУ МАКРОФІТІВ У ЗАТОЦІ ПЕТРА ВЕЛИКОГО (РОСІЙСЬКЕ УЗБЕРЕЖЖЯ ЯПОНСЬКОГО МОРЯ)

Встановлено 112 видів і внутрішньовидових таксонів із класів Bacillariophyceae (79 видів), Fragilariophyceae (15) і Coscinodiscophyceae (18). Вперше для російських вод Японського моря представлено 6 видів. Для акваторій з «сильним» рівнем забруднення характерне мінімальне число видів епіфітних діатомових водоростей (50 видів), збільшення частки α-мезосапробіонтів (38 % загального числа видів) і частки солонуватоводно-морських мікроводоростей (43 %) при середній солоності води 21,5 ‰. Для фонових акваторій характерне максимальне видове різноманіття епіфітів (77), відсутність α-мезосапробіонтів (0 %) і домінування морських діатомей (76 %) при солоності води 33,03 ‰. Таломи макрофітів осьового типу у всіх досліджуваних районах обростали епіфітними діатомовими водоростями в 1,5−3 рази рясніше, ніж пластинчасті. Отримані дані свідчать про те, що на сьогодні найбільш несприятлива екологічна ситуація складається в ряді прибережних акваторій затоки Петра Великого, що знаходяться під впливом хронічного антропогенного забруднення: портові води міст Владивостока, Находки, Слав’янки, а також деякі водойми естуарного типу.

 

Г.В. Помазкіна, О.В. Родіонова, О.Ю. Макаревич

УНІКАЛЬНІСТЬ ДІАТОМОВОЇ ФЛОРИ ПРОТОКИ ОЛЬХОНСЬКІ ВОРОТА І МАЛОГО МОРЯ ОЗЕРА БАЙКАЛ (РОСІЯ)

Флора Малого Моря, в т. ч. протоки Ольхонські Ворота, оз. Байкал характеризується високим різноманіттям бентосних діатомових водоростей. За допомогою електронної мікроскопії визначено 458 видів, різновидностей і форм Bacillariophyta, які належать до одного класу – Pennatophyceae. Серед знайдених видів до числа рідких, ендемічних і нових відносяться 75 % видів. Типові види, що характеризують літораль оз. Байкал, становлять 25 %. Визначено рівень рясності кожного виду. Зроблено порівняльний аналіз різноманіття діатомей з даними, отриманими в минулому столітті.

 

О.П. Баженова, С.І. Генкал, В.Є. Шаховал, Є.А. Брагіна

ЦЕНТРИЧНІ ДІАТОМОВІ ВОДОРОСТІ (CENTROPHYCEAE)БУХТАРМИНСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА (Р. ІРТИШ, КАЗАХСТАН)

Досліджено центричні діатомові водорості планктону Бухтарминського водосховища (р. Іртиш, Казахстан) за допомогою скануючої електронної мікроскопії. Виявлено 11 видів Centrophyceae  з 7 родів, у т.ч. 5 нових видів для цієї водойми. В результаті ревізії видового складу список центричних діатомових водоростей Бухтарминського водосховища уточнено і розширено до 12 видів.

 

М.Д. Жежера

CYANOPROKARYOTA ВОДОЙМ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ (УКРАЇНА)

Представлено дані про видовий склад Cyanoprokaryota різнотипних водойм Лівобережного Полісся. Знайдено 154 види (160 внутрішньовидових таксонів) водоростей. Вперше для досліджуваної території вказано 45 видів і внутрішньовидових таксонів, 12 з яких – нові для флори Українського Полісся.

 

Б. Зареі-Даркі

АЛЬГОФЛОРА ВОДОСХОВИЩ ІРАНУ

Досліджена альгофлора водосховищ Ірану. Зареєстровано 1129 видів водоростей (1339 внутрішньовидових таксонів) з 9 відділів. З них: Cyanophyta – 172 (183), Euglenophyta – 53 (57), Chrysophyta – 17 (21), Xanthophyta – 39 (40), Bacillariophyta – 531 (677), Dinophyta – 25 (30), Cryptophyta – 7 (7), Chlorophyta – 172 (185) і Streptophyta – 113 (129 ввт). Представлено дані про спектр ведучих родів. Запропоновано розділити альгофлору досліджуваних водосховищ на 5 груп: діатомову, діатомово-зелену, діатомово-синьозелену, діатомово-стрептофітову і діатомово-синьозелено-зелену. Зроблено порівняльний аналіз отриманих даних з альгофлорою Середньої Азії.

 

О.П. Ольштинська, Ю.А. Тимченко

ВИКОПНІ ГОЛОЦЕНОВІ ДІАТОМОВІ ВОДОРОСТІ КАРКІНІТСЬКОЇ ЗАТОКИ ЧОРНОГО МОРЯ, УКРАЇНА

Вперше досліджені комплекси викопних діатомових водоростей із донних осадів голоценового віку прибережної частини Каркінітського сектора Чорного моря. Отримано нові дані про біорізноманіття діатомей. Простежена вертикальна послідовність зміни таксономічного складу і екологічної структури комплексів протягом голоценового періоду. Реконструйовані палеоекологічні обстановки двох ділянок прибережної акваторії.

 

 

№4 (2013)

С.І. Генкал

МОРФОЛОГІЧНА ЗМІНЮВАНІСТЬ, ТАКСОНОМІЯ І ЕКОЛОГІЯ ВИДІВ КОМПЛЕКСУ HANDMANNIA COMTA / H. RADIOSA (BACILLARIOPHYTA)

Вивчена морфологія 22 популяцій комплексу Handmannia comta (Ehrenb.) Kociolek et Khursevich / H. radiosa (Grunow) Kociolek et Khursevich із водойм різного типу, географічного положення і трофності. Показана значна змінюваність більшості кількісних (діаметр стулки, розмір центрального поля, число штрихів і краєвих виростів у 10 мкм, число опор у центральних і краєвих виростів, число тонких ребер в альвеолах, число кілець центральних виростів, число двогубих виростів, рядність штрихів) і якісних (рельєф центрального поля, наявність гранул на стулці і розгалужених ребер в альвеолах, розташування центральних і двогубих виростів, розмір альвеол, орієнтація щілини двогубих виростів) морфологічних ознак (19) і їхнє перекривання. Це дозволило розширити діагноз H. comta, звести до нього в синоніміку H. radiosa, Cyclotella balatonis Pant. і уточнити екологію та розповсюдження H. comta.

 

А.В. Ліфанчук

МОРФОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ДОМІНУЮЧИХ ВИДІВ BACILLARIOPHYTA ПІВНІЧНО-СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЧОРНОГО МОРЯ

Встановлено вплив концентрацій елементів мінерального живлення на морфологічну структуру (кількість клітин у ланцюгу) і продукційні властивості лідируючого комплексу фітопланктону північно-східної частини Чорного моря в 2009–2012 рр. В дослідах з добавками азоту і фосфору у діатомей Dactyliosolen fragilissimus (Bergon) Hasle іSceletonema costatum (Grev.) Cleve збільшувалася кількість клітин у ланцюгу при високих концентраціях обох елементів мінерального живлення в культурі. Збільшення концентрації фосфору в середовищі при низькому вмісті азоту викликало збільшення клітинного ланцюгу у Leptocylindrus danicus Cleve і Thalassionema nitzschioides Grunow. Добавки елементів мінерального живлення не впливали на зміни в клітинному ланцюгу діатомеї Pseudo-nitzschia pseudodelicatissima (Hasle) Hasle. Експерименти показали високий взаємозв’язок між чисельністю клітин та їх кількістю у ланцюгу діатомей Th. nitzschioides, D. fragilissimus і S. costatum. У L. danicus взаємозв’язок між цими параметрами був відсутнім, а у P. pseudodelicatissima спостерігалася дуже слабка кореляція. Інтенсифікація росту біомаси діатомей відбувалася з одночасною добавкою азоту і фосфору.

 

А.Д. Темралєєва, Є.В. Мінчева, Д.Ю. Щербаков, Д.Л. Пінський

ДНК-ШТРИХКОДУВАННЯ ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ (СHLROPHYTA): ОГЛЯД

Обговорюються особливості і проблеми таксономічної ідентифікації Chlorophyta. Представлено приклади поліфілії родів зелених водоростей і складність підбору діагностичних ознак, основаних на морфології. Розглядається новий підхід до вивчення біорізноманіття органічного світу – ДНК-штрихкодування, описано його етапи і вимоги до ДНК-штрихкодів. Наведена характеристика основних молекулярних маркерів: переваги і недоліки в якості потенційних ДНК-штрихкодів. Для ряду таксонів зелених водоростей представлена узагальнена інформація про їх успішне використання з прикладами конкретних праймерів.

 

Л.І. Рябушко, Д.С. Баличева, А.В. Стрижак

ДІАТОМОВІ ЕПІФІТОНУ ДЕЯКИХ ВИДІВ ЗЕЛЕНИХ ВОДРОСТЕЙ-МАКРОФІТІВ І ПЕРИФІТОНУ АНТРОПОГЕННИХ СУБСТРАТІВ КРИМСЬКОГО УЗБЕРЕЖЖЯ ЧОРНОГО МОРЯ (УКРАЇНА)

Узагальнено результати досліджень видового різноманіття донних діатомових водоростей (ДВ) епіфітону 14 видів зелених водоростей-макрофітів і перифітону скляних пластин кримського узбережжя Чорного моря за період з 1987 р. по 2012 р. Виявлено 106 видових і внутрішньовидових таксонів Bacillariophyta, з них в епіфітоні – 53, перифітоні – 92, загальних видів для двох екотопів – 39. Найбільшу кількість ДВ (39) знайдено в епіфітоні Ulva rigida C. Agardh, чисельність яких варіювала від 1,8 до 12·103 кл.·см-2 з максимумом в серпні при температурі води 23о С. В перифітоні найбільша кількість ДВ (34) спостерігалася в жовтні при експозиції пластин протягом місяця і температурі води 15о С, а максимальна чисельність 1229,3·103 кл.·см-2 зареєстрована в січні при 8о С. В обох екотопах переважали морські (58 %) і солоновато-морські (34 %) види, за фітогеографічною належністю – бореальні (28 %), космополіти (26 %), бореально-тропічні і аркто-тропічні (38 %). Обговорюються питання заселення ДВ різних типів субстратів в залежності від факторів середовища.

 

M.O. Коніщук

ВОДОРОСТІ БОЛІТ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ПРИП’ЯТЬ-СТОХІД» (ВОЛИНСЬКЕ ПОЛІССЯ, УКРАЇНА)

Досліджено видовий склад водоростей боліт Національного природного парку «Прип’ять-Стохід». Знайдено 151 вид, представлений 157 внутрішньовидовими таксонами з переважанням Streptophyta і Chlorophyta. У різних типах боліт розподіл видів вказаних груп водоростей нерівномірний: в евтрофних болотах зустрічається 84 % загальної кількості видів водоростей боліт, в мезотрофних − 35,6 % і в оліготрофних − 26,8 %.

 

В.П. Герасим’юк, О.О. Ковтун

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ МІКРОФІТОБЕНТОСУ ЄГИПЕТСЬКОГО УЗБЕРЕЖЖЯ ЧЕРВОНОГО МОРЯ

В мікрофітобентосі Червоного моря в районі м. Хургада знайдено 289 видів водоростей, які відносяться до 98 родів, 51 родини, 32 порядків, 8 класів і 4 відділів. З них 100 видів вперше наведені для альгофлори Червоного моря. Представники відділу діатомових (268 видів) переважали над такими з відділів синьозелених (15), дінофітових (5) і золотистих (1) водоростей.

 

О.П. Білоус, П.Д. Клоченко

ТАКСОНОМІЧНА СТРУКТУРА ФІТОПЛАНКТОНУ СЕРЕДНЬОЇ ДІЛЯНКИ Р. ПІВДЕННИЙ БУГ, З УРАХУВАННЯМ ЛІТЕРАТУРНИХ І ОРИГІНАЛЬНИХ ДАНИХ

На сьогодній день видове багатство планктонних водоростей середньої ділянки р. Південний Буг складає 334 види і 358 внутрішньовидових таксонів. Основу таксономічної структури фітопланктону формують представники відділів Chlorophyta (44,4 %), Bacillariophyta (22,8 %), Euglenophyta (10,8 %) і Cyanoprokaryota (10,4 %). Провідними родами є Desmodesmus, Euglena, Trachelomonas, Phacus, Monoraphidium, Nitzschia, Scenedesmus, Oocystis, Merismopedia і Microcystis. Відмічена зміна систематичної структури фітопланктону на сучасному етапі досліджень порівняно з літературними даними. Виявлено 13 видів, рідкісних для альгофлори України.

 

О.Л. Неврова

СТРУКТУРА І ТАКСОНОМІЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ ДОННИХ ДІАТОМОВИХ В ПРИГИРЛОВИХ ЗОНАХ РІК БЕЛЬБЕК І ЧОРНА (ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ КРИМ, УКРАЇНА)

Зроблено порівняльний аналіз різноманіття донних діатомових водоростей (Bacillariophyta) в пригирловій зоні рік Бельбек і Чорна (дуже забруднена внутрішня частина Севастопольської бухти – Інкерман), а також на контрольній точці R3. В районі р. Бельбек виявлено 276 видів і внутрішньовидових таксонів (ввт), в районі Інкермана – 116; загальна кількість становила 307 видів і ввт. За значенням чисельності і видового багатства виявлено відмінності в структурі таксоцену діатомових на рихлих грунтах. За допомогою кластерного і МДС-аналізу виділено дві групи станцій: група I об’єднує 6 станцій в районі Інкермана, група II – 10 станцій в зоні р. Бельдек. На кожному полігоні виявлено комплекси діатомових з визначеною структурою. Серед 21 вида-домінанта (61 % загальної чисельності в районі р. Бельбек і 92 % в районі Інкермана) 4 види – типово прісноводні форми, 1 – убіквіст. Решта 16 видів-домінантів у кожному з районів відносяться до морських і солоноватоводних форм, що становить 47 % загальної чисельності діатомових в зоні р. Бельбек і 79 % в районі Інкермана. Розраховані для кожної із станцій величини індексів таксономічної відмінності наближені до середньоочікованого значення для всього Чорного моря (AvTD = 83,5; VarTD = 306) і характеризують ієрархічну структуру угруповань діатомових в Інкермані як таку, що містить більшу частку моно- і оліговидових гілок, порівняно з більшою часткою полівидових гілок, широкою варіабельністю і невирівняністю структури таксоцена діатомових в районі р. Бельбек.

 

Д.В. Мачальський

CYANOPHYTA (CYANOPROKARYOTA) У БІТУМІНОЗНИХ КРЕМЕНЯХ ОЛІГОЦЕНУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Виявлені породоутворюючі залишки Cyanophyta в породах олігоцену Українських Карпат. Представники Hormogoniophyceae населяли теригенні і вулканогенні породи. Серед них Oscillatoriaceae утворювали кремінисті ціанобактеріальні мати. Особливості розвитку організмів і тип органогенних порід визначались складом донних флюїдів.

 

 

 

На головну