ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ К.М. СИТНИКА
(до 90-річчя видатного вченого, політичного діяча, свідомого українця)
3 червня 2016 року святкує 90-річний ювілей КОСТЯНТИН МЕРКУРІЙОВИЧ СИТНИК – видатний вчений-фітобіолог, визначний організатор науки, політичний, громадський діяч, людина широких поглядів, доброї вдачі, глибокої внутрішньої культури, глибоких знань в науці, культурі, державознавстві, політиці і політології. Як вчений, він зробив багато для вітчизняної науки: біля тисячі наукових, науково-популярних, історичних, політичних, публіцистичних праць належить його перу, серед яких 36 монографій. Його шлях як ученого-біолога й організатора науки нерозривно пов’язаний з розвитком Національної академії наук України у другій половині ХХ століття, зі складними процесами її трансформації вже у незалежній Україні. Величезна та невичерпна працездатність дозволили йому зробити значний внесок у розвиток міждисциплінарних досліджень з фізіології рослин, космічної ботаніки, історії ботаніки, екології, охорони довкілля, загальних і теоретичних проблем сучасної ботаніки, виховати численних молодих ботаніків, брати активну участь в державному і політичному житті України. Найкраще аналізує свою професійну і громадську діяльність в житті сам ювіляр: “Сенсом мого життя були не лише магістральні шляхи науки: навчання, експерименти, рукописи, статті, монографії, популяризація науки, підготовка учнів, наукові та популярні лекції. Час, в якому я жив і живу, формував мене, мій світогляд, характер, ставлення до життя, людей, до всього, що мене оточує. Я навчався, зростав, ставав твердо на ноги в надзвичайно політизованій і тоталітарній країні. Повз мене не могли пройти голод, репресії, піонерські, комсомольські, комуністичні “ідеали”, війна, повоєнне лихоліття, відбудова господарства, справжні досягнення країни і безсовісна показуха, брехня, цинічна ідеологічна тріскотня, застій, перебудова, розпад держави. Мене завжди цікавило життя суспільства, політика й економіка країни, лідери нації, діячі науки, літератури, мистецтва. Багатьох з них я знав особисто, захоплювався їхніми витворами, відчував їх вплив на свою свідомість і світоприйняття”.
За сім кілометрів від Луганська тулиться невеликий хутір на 20–30 сільських дворів – Шишків. Тут у сім'ї селянина-коваля і селянки — домашньої господарки 3 червня 1926 р. народився четвертий син Параски Опанасівни (1897–1955) і Меркурія Олексійовича (1897–1982) Ситників, який був названий Костянтином. Батьки виховували загалом чотирьох синів та доньку. У 1949 р. він закінчив Луганський педагогічний інститут (природничий факультет, спеціальність – хімія і природознавство). За ці роки К.М. Ситник досяг багато чого. Стисло можна охарактеризувати його шлях в науці так: професор, член-кореспондент НАН України (з 1967 р.), академік НАН України (з 1973 р.). У 1970 р. очолив Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України і до 2004 р. виконував обов'язки директора, у 2004 р. був обраний почесним директором цього Інституту. Видатний вчений-фітобіолог, організатор науки, всесвітньо визнаний лідер в сучасній ботаніці. Зробив значний внесок у розвиток міждисциплінарних досліджень з екології, охорони природи, загальних проблем ботаніки, фізіології рослин, космічної біології. Завдяки його видатним організаторським здібностям в НАН України було організовано комплексні дослідження впливу факторів космічного польоту на ріст, розвиток та життєдіяльність прокаріотичних та еукаріотичних організмів. Автор програми українсько-американського експерименту, пов'язаного з польотом українського космонавта Л.К. Каденюка в космос на “Колумбії” (США, 1997 р.). Багато років присвятив науково-організаційній роботі в Президії АН УРСР на посадах головного вченого секретаря (1966-1970 рр.), академіка-секретаря Відділення загальної біології (1972-1974 рр.), віце-президента і першого віце-президента АН УРСР (1974-1988 рр.). З 2006 р. працює радником Президії НАН України. Він працював поруч з багатьма видатними вченими України і Радянського Союзу, серед яких академіки М.В. Келдиш, О.М. Несмєянов, А.П. Александров, В.А. Амбарцумян, О.О. Баєв, О.О. Енгельгардт, П.Л. Капіца, А.Л. Кірсанов, Б.Є. Патон, А.Л. Тахтаджян, М.В. Цицин, М.X. Чайлахян і багато інших подвижників науки. Неодноразово зустрічався також з видатними зарубіжними біологами – М. Мозером (Австрія), А. Лангом (США), М. Ценком, Е. Нево, П. Вольцом, Ф. Ерендорфером, Я. Крекуле.
1950 р. К.М. Ситник прийшов у відділ фізіології рослин Інституту ботаніки нашої Академії, в якому тривалий час працював М.Г. Холодний – взірець дослідника і людини. Хоча він і змушений був залишити інститут в часи лисенківщини, дух його продовжував жити, а ідеї та нереалізовані плани кликали до роботи. Очевидно, під впливом особистості і праць М.Г. Холодного К.М. Ситник все своє наукове життя осмислював і розробляв проблему росту – складного і важливого явища, яке інтегрує різноманітні фізіологічні та біохімічні процеси життєдіяльності рослин. Разом з колегами йому вдалося розгорнути в Інституті дослідження фітогормональної регуляції процесів життєдіяльності кореня, листка і стебла. Метою цих робіт була побудова надійного містка між молекулярно-біологічними процесами в організмі та окремими аспектами життєдіяльності рослин у їх сукупності на рівні клітини, органу і цілісного організму.
Тісні творчі зв'язки з лабораторіями академіка АН СРСР А.М. Белозерського та М.X. Чайлахяна дали змогу розробити оригінальний підхід до розкриття механізму, що є основою корелятивних взаємовідношень між органами, започаткувати і розгорнути вивчення особливостей нуклеїнового та білкового обміну в рослинах. Нові перспективи у розв’язанні дуже складних проблем фізіології та біохімії росту відкрилися завдяки нагромадженому великому експериментальному матеріалу і зробленим на його основі узагальненням. Це висновки щодо ролі фізіологічно активних речовин у механізмах ростових процесів, взаємозалежності росту окремих тканин й органів у цілісному організмі та особливостей перебігу різних ланок метаболізму за різноманітності балансу природних регуляторів росту.
Упродовж 60–70-х років ХХ ст. бурхливо розвивалася молекулярна біологія, і з’явилося дещо зверхнє, навіть зневажливе ставлення до досліджень на рівні видів, популяцій органів і цілісного організму. Особисто академік Ситник розумів, що біохімічний та молекулярно-біологічний комплекс наук торкається елементарних, тобто базових властивостей живої матерії (рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів), істотних для будь-якого рівня внутрішньої організації процесів життєдіяльності рослин. Ці властивості відіграють велику роль у житті організму, а тому їх мають враховувати фізіологи. Він розумів також необхідність зближення фізіології рослин з біохімією, біофізикою, молекулярною біологією, генетикою і клітинною біологією.
Керуючись такими переконаннями й ідеями, разом з колегами він поглиблено вивчав ріст як інтегральний фізіологічний процес, започаткував і завершив дослідження структури й різноманітних функцій кореня та листка. В результаті побачили світ монографії «Физиолого-биохимические основы роста растений» (1966), «Физиология корня» (1972), «Физиология листа» (1977), які отримали високу оцінку в СРСР та за кордоном. Разом з іншими співробітниками Інституту вдалося дослідити загальні закономірності біологічних ефектів факторів космічного польоту на популяційному, організмовому, тканинному, клітинному, субклітинному рівнях, з'ясувати тонкі механізми змін, які відбуваються у живих системах за умов космічного польоту, наблизитися до створення теорії функціонування організмів у невагомості, брати участь у розробці цілої низки національних і міжнародних космічних біологічних програм. Інститут ботаніки став провідною установою з цього напряму в країні. У 1979 р. за цикл робіт, присвячених дослідженню закономірностей росту і розвитку мікроорганізмів в умовах космічного польоту льотчику-космонавту Г.М. Гречку, Є.Л. Кордюм, іншим ученим, серед яких був і К.М. Ситник, була присуджена Державна премія УРСР у галузі науки і техніки.
Він був активним учасником досліджень з генетичної та клітинної інженерії рослин. Сама ідея розгорнути такі роботи в Інституті належить його талановитому учневі й колезі Ю.Ю. Глебі, для якого К.М. Ситник ще в 1975 р. організував лабораторію цитофізіології та конструювання рослинної клітини, що вже за сім років переросла у відділ цитофізіології і клітинної інженерії, який став базовою структурою для створення в 1990 р. Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАНУ. Його очолив академік Ю.Ю. Глеба, який сформувався і виріс в Інституті ботаніки – від аспіранта до заступника директора з наукової роботи. У співпраці з член-кореспондентом АН СРСР Р.Г. Бутенко та її колегами було одержано значні результати: вперше було виявлено явище двобатьківського спадкування цитоплазматичних генів і, відповідно, органел – хлоропластів і мітохондрій – у процесі соматичної гібридизації; виконано численні пріоритетні дослідження з культури ізольованих протопластів і соматичної гібридизації, з трансмісійної генетики, процесу соматичної гібридизації споріднених видів; створено й опрацьовано нові технології соматичної гібридизації для одержання цінного селекційного матеріалу картоплі, томатів, тютюну тощо.
За розробку фундаментальних основ клітинної та генетичної інженерії рослин Р.Г. Бутенко, Ю.Ю. Глебі, К.М. Ситнику, іншим співробітникам Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного та Інституту фізіології рослин ім. К.А. Тімірязєва АН СРСР було присуджено Державну премію СРСР у галузі науки і техніки за 1984 р.
Чимало зусиль було докладено академіком К.М. Ситником і для розвитку екологічних досліджень в Інституті та інших установах Академії. Особливо хочеться виділити три фундаментальні монографії, які залишаються акутальними і нині: “Жизнь и окружающая середа” (1985), “Биосфера. Экология. Охрана природы” (1987), “Словарь-справочник по экологии” (1994).
В 1970 році К.М. Ситника було обрано директором Інституту ботаніки АН УРСР. Епоха Ситника-директора тривала довгих плідних тридцять років. “Для Інституту ботаніки це практично була зміна епох. Цього дня до керівництва прийшла людина нового, сучасного типу управління, яка відмовилась від класичного методу всіх своїх попередників і заснувала новий стиль, нові методи і нові погляди на управління. Він, безперечно, виділяється надзвичайною енергією, широтою інтересів, безкомпромісною сміливістю, що іноді межує з азартністю, творчою активністю, організаційною здібністю, вмінням передбачити наслідки принятих рішень і, що головне, - винятковою цілеспрямованістю у досягненні мети. Мені неодноразово траплялося нагода спостерігати, як величезна зала вмить стихала, коли до трибуни йшов Костянтин Меркурійович. Відчувалося, що йде впевнена в собі людина, яка знає, чого вона хоче, чого від неї чекають присутні, і що вона буде говорити...” (академік НАНУ Ю.Р. Шеляг-Сосонко).
33 роки (1955–1988 рр.) К.М. Ситник присвятив науково-організаційній роботі у Президії Академії наук. Спочатку працював на посаді наукового співробітника-консультанта науково-організаційного відділу, пізніше – заступником головного вченого секретаря Президії. Цей вид діяльності може бути творчим, до того ж організаційна робота не заважає, а допомагає глибше і ширше аналізувати явища і події у науковій, політичній, популяризаторській, адміністративній сферах. Працюючи разом з Борисом Євгеновичем Патоном майже 26 років К.М. Ситник мав змогу вчитись у людини, якій були притаманні кращі риси організатора науки. Точніше, не тільки науки, а й будь-якої справи, що її стосується, а саме: будівництва, фінансування, кадрової політики, міжнародних наукових зв`язків, матеріально-технічного забезпечення наукових досліджень, соціальних потреб науковців, видавничої та бібліотечної діяльності тощо. К.М. Ситник і до цього часу є впевненим, що Академія наук є величезним національним надбанням, інтелектуальним багатством, яке треба всіма силами держави і суспільства зберігати, примножувати і цінувати.
Президент Українського ботанічного товариства (з 1972 р.). Головний редактор "Українського ботанічного журналу" (1970-2005 рр.), журналу "Доповіді АН УРСР. Серія Б" (1978-1992 рр.), заступник головного редактора журналів "Ґрунтознавство" (з 2001 р.) та "Екологія та ноосферологія" (з 1995 р.). Дійсний член (академік) Української екологічної академії наук (з 1992 р.), академік Міжнародної Слов'янської академії наук (з 1997 р.) Член редакційних рад міжнародних журналів — "Физиология растений" (з 1993 р.), "Ботанический журнал" (1980-1992 рр.). Голова Комісії по вивченню спадщини академіка В.І. Вернадського (з 1987 р.). Засновник Всеукраїнської екологічної ліги (з 1997 р.) та член президії товариства "Знання" (з 1977 р.). Керував підготовкою біля 20 докторів та 30 кандидатів наук, серед його учнів є академік і 3 члени-кореспонденти НАН України. Лауреат державних премій СРСР (1984 р.) і України (1979 р.), нагороджений орденами Леніна (1986 р.), Жовтневої революції (1976 р.), Трудового Червоного Прапора (1971 р.), князя Ярослава Мудрого V (1998 р.) та IV (2006 р.) ступенів, багатьма зарубіжними та українськими медалями. Депутат, Голова Верховної Ради УРСР X-го та XI-го скликань (1980-1989 рр.). Народний депутат України ІІІ-го та ІV-го скликань, голова підкомітету Комітету з питань науки і освіти (1998-2006 рр.). У 1999 р. разом з політиками національно-демократичного спрямування став засновником Української республіканської партії "Собор", де очолив Раду Старійшин.
Політичне життя К.М. Ситника складається з його активної участі в громадсько-політичному житті країни протягом всього життя, починаючи з участі у всіляких молодіжних акціях у студентські роки до роботи на посаді голови Верховної Ради УРСР та депутата Верховної Ради УРСР X і XI скликань та України ІІІ та ІV скликань, голови підкомітету Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, члена Постійної комісії по охороні природи та ін. Величезну роботу з розробки законів в галузі науки і освіти здійснив академік К.М. Ситник. Він є автором Закону України “Про атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації”, брав активну участь у підготовці багатьох нормативних документів щодо розбудови вищої і середньої школи, вдосконалення освітніх програм, покращення умов і підвищення оплати праці працівників науки і освіти.
К.М. Ситник відомий в Україні і в світі як видатний вчений, політичний діяч, свідомий українець, проста і приваблива людина, яка неодноразово доводила принциповість і твердість своєї позиції. Йому притаманні виняткова чесність, порядність, людяність, активна громадянська позиція в сучасній дійсності і високе самовіддане служіння Україні, що обумовлюють його видатну роль як в процесі розвитку української науки, так і в становленні української держави.
|
