|
| |
|
|  |
Альгология 2023, 33(2): 98–126
https://doi.org/10.15407/alg33.02.098
Брянцева Ю.В.
Різноманіття та розподіл дінофлагелят у водоймах України (критико-систематична ревізія)
Резюме Здійснено критико-систематичну ревізію водоростей України суперкласу Dinoflagellata типу Miozoa. Представлено результати узагальнення ретроспективних та сучасних даних щодо їх зонального та еколого-типологічного розподілу. Для територіальних вод України станом на 2022 р. відомо 366 видів (393 внутрішньовидових таксони, ввт), що належать до 3 класів, 14 порядків, 45 родин та 98 родів. За останні два десятиліття знайдено 108 нових видів, з них 100 - для українського сектору Чорного моря, а 8 вперше виявлені в континентальних водоймах України, 1 - новий для науки. Суттєві зміни в систематичному складі динофлагелят у цей період обумовлені також появою нових таксономічних комбінацій, що значно розширило родовий спектр цих водоростей. Найбільш різноманітно представлені порядки: Peridiniales (118 видів), що становить третину всіх видів, Gymnodiniales (80, або 21,9%) та Gonyaulacales (60, або 16,4%). Більшу кількістю видів цих порядків мали роди Gymnodinium (41), Protoperidinium (41), Tripos (15), а також Dinophysis (25) порядку Dinophysales. Особливістю зонального розподілу видів динофлагелят на території України є збільшення їхнього різноманіття в південно-східному напрямку, від Українського Полісся до Чорного моря. Більше половини видів (56%) та родів (59%) відзначені лише в межах однієї фізико-географічної зони чи моря. Зокрема, тільки в морях виявлено 172 види (47%) та 41 рід (41,8%). Оскільки динофлагеляти є переважно морськими водоростями, найбільше різноманіття та своєрідний видовий склад спостерігається у Чорному морі - майже 80% усіх видів і родів. У розпрісненому Азовському морі родів було втричі (25%), а видів у 4 рази менше (21%), ніж в Чорному. У Степовій зоні (СТ) України, яка має широкий спектр типів водойм, спостерігалося найвище серед усіх зон суходолу різноманіття динофлагелят − 39,6% видів і 57% родів, відомих в Україні. За екологічними ознаками у флорі динофлагелят частка морських та солонуватоводно-морських форм разом (63,5%) в 2,5 раза переважала відсоток прісноводних та прісноводно-солонуватоводних (26,5%). Значну частку складали види з широкою екологічною амплітудоюю (6,3%). Водойми з різним ступенем мінералізації, до яких належать лимани й мінералізовані водойми, а також зони контакту прісних і морських вод (гирла річок), мали у своєму складі представників морських та солонуватоводних комплексів, які відсутні в інших типах континентальних водойм. Лимани займали друге місце після морів за видовим багатством (36% видів і 57% родів) з переважанням морських та солонуватоводних видів (58,5%). У цілому в континентальних водоймах знайдено 201 вид, що в 1,4 раза менше, ніж у морських акваторіях. Серед континентальних водойм (за винятком лиманів) за видовим різноманіттям переважали озера (22,4%) та ставки (21,6%), далі - річки (16,4%) та болота (15,8%), в яких домінували прісноводні види. Широко поширені в України 34 види, 8 з яких - евритопні. Незмінним залишається склад видів, що світяться (36), а 25 відомі як збудники «цвітіння» води, 27 видів є токсичними. Частина видів (63, або 17%), знайдених переважно в Чорному морі, відомі за одним посиланням, 40 з яких були ідентифіковані більше 50 років тому. На сьогодні їх наявність у водах України потребує додаткових досліджень. Таксономічний статус 8 видів та однієї форми ще не визначений. Надалі відомості щодо систематичного складу динофлагелят України зміняться завдяки використанню сучасних молекулярно-філогенетичних методів.
|
