2010 №1 №2 №3 №4
№1 (2010)
Н.В. Миронова
МОРФОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ТАЛОМІВ ГРАЦИЛЯРІЇ ПРИ НИЗЬКІЙ ТЕМПЕРАТУРІ СЕРЕДОВИЩА
Досліджена динаміка питомої швидкості росту і морфометричних (діаметр, довжина і кількість гілок всіх порядків) параметрів таломів Gracilaria verrucosa (Huds.) Papenf. f. procerrima (Esp.) Ag. при їх тривалому культивуванні в проточних умовах в зимово-весняний період при поступово зростаючій температурі води від 6 до 17 °С та інтенсивності пaдаючого світла 90 і 160 мкЕ•м-2•с-1. Встановлено, що основним фактором, який визначає ріст і формування таломів грацилярії, є температура середовища. При її зміні в досліджуваному діапазоні і при освітленні 90 мкЕ•м-2•с-1 питома швидкість росту таломів становить 0,001-0,021 доб-1. В цих умовах на таломах відмічено збільшення товщини гілок 1-2-го порядків в 1,5 рази, а їхньої кількості – у 2 і 7 разів відповідно. Найбільш інтенсивно формуються гілки 3-го порядку, їхня кількість збільшується в 45 разів. При більш вищому рівні освітлення діаметр стовбура збільшується більш ніж у 2 рази, а діаметр гілок 1-3-го порядків – у 2-4 рази. Кількість гілок 1-го порядку не змінюється, а 2-3-го порядків збільшується в 3 і 6 разів відповідно. При такому режимі культивування зростає епіфітування грацилярії, що призводить до зниження її питомої швидкості росту.
Е.Б Онойко
ХЛОРОФІЛ D – ГОЛОВНИЙ ФОТОСИНТЕТИЧНИЙ ПІГМЕНТ ACARYOCHLORIS MARINA MIYASHITA ET CHIHARA (CYANOPHYTA)
Узагальнено дані про унікальну прокаріотичну водорість Acaryochloris marina, яка синтезує в якості головного фотосинтетичного пігменту хлорофіл d (більше 95 % загальної кількості хлорофілу) і здійснює за його участі оксигенний фотосинтез. Спектральні властивості хлорофілу d дозволяють A. marina ефективно використовувати для фотосинтезу світло наближеної інфрачервоної області. Наведено дані про будову фотосинтетичного апарату, структуру і організацію фотосистем і світлоакумулюючого комплексу A. marina, розповсюдження її в природі і формах існування in vivo.
Л.В. Ладигіна
КАРОТИНОЇДНИЙ СКЛАД КОРМОВИХ МІКРОВОДОРОСТЕЙ
Досліджено кількісний склад каротиноїдів мікроводоростей, які використовуються в якості корму для личинок двостулкових молюсків. Встановлено, що каротиноїди мікроводоростей Isochrysis galbana Parke, Dunaliella viridis Teod., Tetraselmis suecica (Kylin) Butch. і Phaeodactylum tricornutum Bohl. представлені шістьма фракціями. Сумарний склад каротиноїдів в мікроводоростях залежить від фази росту культури.
В.П. Комариста, С.П. Антоненко, О.М. Рудась
КУЛЬТИВУВАННЯ DUNALIELLA
SALINA TEOD. ПРИ СУБОПТИМАЛЬНИХ КОНЦЕНТРАЦІЯХ АЗОТУ ТА ФОСФОРУ ТА ВИКЛЮЧЕННІ ЇХ З СЕРЕДОВИЩА
Досліджено вплив субоптимальних концентрацій та виключення азоту і фосфору з середовища на накопичення b-каротину клітинами D. salina, динаміку росту культури і споживання цих біогенів за сприятливих для поділу клітин значеннях солоності, освітленості і температури. Виключення фосфору (концентрація KH2PO4 менш ніж 0,2 мг/л) при внесенні субоптимальних концентрацій азоту сприяло вдвічі більшому накопиченню b-каротину і росту культури, ніж виключення обох біогенів чи виключення азоту (концентрація KNO3 менш ніж 0,1 мг/л) при субоптимальних концентраціях фосфору. Підтримання в середовищі субоптимальних концентрацій обох біогенів (від 20 мг/л KNO3 і 4 мг/л KH2PO4) значно стимулювало ріст культури, але пригнічувало каротиногенез. Підтримання в середовищі постійної концентрації фосфору на рівні 45 мг/л KH2PO4 при субоптимальних концентраціях азоту або його виключення пригнічувало ріст культури і каротиногенез. Споживання азоту і фосфору клітинами D. salina було максимальним на початку росту культури і пропорційним концентрації цих біогенів в середовищі. Взаємна залежність споживання азоту і фосфору від їх концентрацій в середовищі була відсутня. Одержані дані можуть свідчити про специфічність впливу нестачі азоту і фосфору на метаболізм клітин D. salina. Обговорюються можливі причини неузгодженості даних різних авторів щодо індукції каротиногенезу у D. salina.
Г.В. Помазкина, О.И. Белых, В.М. Домышева, М.В. Сакирко, Р.Ю. Гнатовский
СТРУКТУРА І ДИНАМІКА ФІТОПЛАНКТОНУ В ПІВДЕННОМУ БАЙКАЛІ (РОСІЯ)
Досліджено видовий склад, кількісні показники, сезонну і міжрічну динаміку фітопланктону в пелагіалі (середина розрізу Листвянка-Танхой) і в прибережній зоні (біля с. Великі Коти) Південного Байкалу в 2005-2007 рр. При схожості флористичного складу в прибережній зоні і пелагіалі озера більше видове різноманіття водоростей виявлено на прибережних ділянках, особливо в літній період. Показано, що продуктивність фітопланктону в мілководній зоні в маловрожайні 2005 і 2006 роки була вищою, ніж у пелагіалі, а у врожайний 2007 р. мала близькі показники.
Л.М. Теренько
СЕЗОННА ДИНАМІКА ФІТОПЛАНКТОНУ В ПРИБЕРЕЖНИХ ВОДАХ ОДЕСЬКОЇ ЗАТОКИ ЧОРНОГО МОРЯ (УКРАЇНА)
Досліджена сезонна змінюваність прибережного фітопланктону з 2001 по 2008 рр. в Одеській затоці в районі біостанції університету. Вивчено видовий склад, кількісну структуру і розподіл фітопланктону на трьох станціях, розташованих в цьому районі, які відрізняються різною гідродинамікою вод. Всього виявлено 236 видів і внутрішньовидових таксонів мікроводоростей. Максимальна чисельність фітопланктону зареєстрована в травні 2008 р. Домінували мілкозерниста діатомова водорість Thalassiosira pseudonana Hasle et Heimdal (32 %) і синьозелена Merismopedia punctata Meyen (45 %). Визначено вплив гідротехнічних споруд, розташованих в береговій зоні Одеської затоки, на розвиток фітопланктону.
П.М. Царенко
PЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УНІФІКАЦІЇ ЦИТУВАННЯ ПРІЗВИЩ АВТОРІВ ТАКСОНІВ ВОДОРОСТЕЙ
Уніфіковано міжнародні матеріали щодо цитування прізвищ авторів таксонів водоростей з урахуванням різних варіантів та модифікацій їх написання.
№2 (2010)
В.А. Сілкін, І.К. Євстигнєєва, В.Е. Ригалов
ДИНАМІКА РОСТУ І МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПАРАМЕТРІВ ОКРЕМИХ ТАЛОМІВ LAURENCIA PAPILLOSA (FORSK.) GREV. У КУЛЬТУРІ
Досліджено закономірності формування морфологічної структури таломів Laurencia papillosa (Forsk.) Grev. (Rhodophyta) в процесі накопичувального культивування при різній температурі (15 и 20 °С) та інтенсивності світла на поверхні фотореактора (31 и 40 Вт/м2 ФАР). Показано, що при переносі лауренції з природних умов в культуру на першому етапі застосовується екстенсивна стратегія морфологічної організації, а саме збільшення довжини і діаметра існуючих структур (головної осі, гілок 1-го і 2-го порядків). Далі відбувається перехід до інтенсивної стратегії через формування нових зон росту. Вона стосується тільки гілок 2-го і більш вищих порядків. Абсолютний приріст гілок 2-го порядку за 30 діб культивування може скласти 180 гілок, 3-го порядку – більше 100. Це призводить до збільшення питомої поверхні. Роль регулятора переходу з екстенсивної стратегії на інтенсивну виконує температура. Інтенсивність світлового потоку є необхідним фактором інтенсифікації.
А.І. Божков, А.В. Голтв'янський, Ш. Ростама
ІНДУКОВАНЕ АГРЕГУВАННЯ КЛІТИН DUNALIELLA VIRIDIS TEOD. НАПІВЛЕТАЛЬНИМИ КОНЦЕНТРАЦІЯМИ ІОНІВ МІДІ В КУЛЬТУРІ
Досліджена динаміка формування клітинних агрегатів в культурах Dunaliella viridis Teod., чутливих (CuS) і резистентних (CuR) до іонів міді після внесення в середовище 20 і 50 мг/л CuSO4·5H2O. Зразу після внесення сірчанокислої міді в середовище клітини втрачають рухливість, змінюють форму і агрегують. Прояв цих змін залежить від функціонального стану культур. Так, в культурі CuR D. viridis, стійкій до іонів міді, досить швидко відновлювалася рухливість клітин, цілісність клітинних мембран, а клітинні агрегати розпадалися на окремі клітини. Встановлено, що для більшості клітин втрата рухливості, утворення клітинних агрегатів і порушення плазмалеми є тимчасовим явищем. Клітини відновлюють свої морфофункціональні характеристики, що більш виражено у CuR D. viridis порівняно з CuS D. viridis. Показано, що утворення клітинних агрегатів є первинною реакцією культури D. viridis на високий вміст іонів міді в середовище.
Н.І. Кірпенко, А.В. Курейшевич
ВМІСТ БІЛКІВ У БІОМАСІ МОНОКУЛЬТУР І ЗМІШАНИХ КУЛЬТУР ВОДОРОСТЕЙ
Досліджено вміст білків в біомасі монокультур і змішаних культур деяких зелених і синьозелених водоростей. Встановлено, що вміст білків при сумісному культивуванні водоростей значно відрізняється від прогнозованого. В залежності від особливостей росту кількість ендогенних білків може збільшуватися більш як на 50 % або зменшуватися на 40-240 % порівняно з середніми показниками відповідних монокультур.
І.К. Євстигнєєва, І.Н. Танковська
МАКРОФІТОБЕНТОС І МАКРОФІТОПЕРИФІТОН ЗАПОВІДНИКА «ЛЕБЕДИНІ ОСТРОВИ» (ЧОРНЕ МОРЕ, УКРАЇНА)
Наведено результати дворічних досліджень макрофітобентосу і макрофітоперифітону заповідника «Лебедині острови» в літній період. В прибережній акваторії Каркінітської затоки і двох лиманів виявлено 47 видів макрофітів з трьох відділів водоростей і одного – морських трав. Проаналізовано особливості еколого-таксономічної структури альгоценозів обох життєвих форм в залежності від типу водойми, виявлено тенденції її міжрічної динаміки.
О.С. Самиліна, Л.М. Герасименко, Н.В. Шадрін
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОТОТРОФНИХ УГРУПОВАНЬ В МІНЕРАЛЬНИХ ОЗЕРАХ КРИМУ (УКРАЇНА) І АЛТАЙСЬКОГО КРАЮ (РОСІЯ)
Досліджено високомінералізовані сульфатно-хлоридні озера морського і континентального походження в Криму і аталасогенні карбонатні озера Алтайського краю. Різноманітність угруповань, що відповідають за первинну продукцію в мінеральних водоймах, можна звести до наступних типів: ціанобактеріальні біоплівки і мати, альгобактеріальні угруповання, рослинно-бактеріальні мати, ціанобактерії, що розвиваються безпосередньо під мінеральним осадом, планктонні угруповання. Морфологія перших трьох типів універсальна і співпадає для фототрофних угруповань різноманітних мінеральних озер. Відхилення від цієї структури можуть виникати в залежності від фізико-хімічних умов середовища і організму-едифікатора. В озерах Криму виявлено всі типи угруповань, в системі алтайских водойм Танатар – виключно плівки і однорічні мати. Біомаса угруповань, визначена за вмістом хлорофілу а, варіювала від 10 до 600 мг хл./м2 в залежності від організмів-едифікаторів. Видовий склад домінуючих ціанобактерій у досліджуваних озерах залежить від ступеня мінералізації озера і наявності безхребетних з пасовиським типом харчування.
Л.Н. Волошко, А.В. Піневич, І. Копецький, Н.Н. Тітова, П. Хроузек,
П. Зелік
ПРОДУКУЄМІ ЦІАНОБАКТЕРІЯМИ ТОКСИНИ В ПЕРІОД «ЦВІТІННЯ» ВОДИ В НИЖНЬОМУ СУЗДАЛЬСЬКОМУ ОЗЕРІ (САНКТ-ПЕТЕРБУРГ, РОСІЯ)
Зроблено аналіз екстрактів ліофілізованої біомаси фітопланктону, зібраної в період «цвітіння» води в Нижньому Суздальському озері (С.-Петербург) з використанням високоефективної рідинної хроматографії. Він показав наявність в біомасі гепатотоксичних мікроцистинів LA і LF, а також інших біологічно активних сполук – інгибіторів мікроцин SF608 – анабенопептинів A, F. В екстракті біомаси домінанта планктона Planktothrix agardhii (Gom.) Anagn. et Kom. CALU1306 небезпечні фітотоксини не виявлені. Присутність мікроцистинів у біомасі, пов’язана, мабуть, з популяціями інших ціанобактерій (Microcystis (Kutz.) Elenk., Anabaena Bory та ін.). Зроблено висновок про те, що в умовах «цвітіння» води необхідний ефективний контроль факторів середовища, що викликають евтрофікацію водойми, з використанням хроматографічних методів, імуносорбентного аналізу і тестів на протеінфосфатази.
О.К. Золотарьова, Є.І. Шнюкова, В.В. Подорванов
МІКРОВОДОРОСТІ ЯК ПРОДУЦЕНТТИ ВОДНЮ
Представлено огляд сучасного стану досліджень фотосинтетичного виділення водню мікроводоростями, спрямованих на створення альтернативної водневої біоенергетики. Узагальнено дані стосовно механізмів утворення водню синьозеленими і одноклітинними зеленими мікроводоростями і ферментів, які каталізують цей процес. Здатність продукувати водень у різних об’ємах проявляється при адаптації культур мікроводоростей до стресових умов існування. Проаналізовані фактори, які стимулюють вихід водню, зокрема вплив режимів освітлення, добавок субстратів дихання, відновників, інгібіторів електронного транспорту, а також результати власних досліджень виділення молекулярного H2 штамами мікроводоростей колекції IBASU-B. Розглянуто перспективи використання мікроводоростей як перетворювачів сонячної енергії в молекулярний водень.
№3 (2010)
Г.М. Паламарь-Мордвинцева, П.М. Царенко
БІОГЕОГРАФІЯ ВОДОРОСТЕЙ УКРАЇНИ: ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Проаналізовано стан вивчення біогеографії водоростей України. Розглянуті особливості біогеографії морських та прісноводних водоростей, відзначені складності у вивченні цього фікологічного напрямку в Україні, а також визначені його завдання та перспективи.
А. Аббас, М. Шамиль
АНАТОМІЯ НОВОЇ БУРОЇ ВОДОРОСТІ NIZAMUDDINIA ZANARDINII (SCHIFF.) P. SILVA
Наведено результати вимвчення морфології, анатомії і репродуктивних особливостей фукусової водорості Nizamuddinia zarnardinii (Schiff.) P. Silva (= Sargassopsis zanardinii (Schiff.) Nizamuddin et al.), зібраної на узбережжі Ормара в провінції Балучистан (Пакистан). Вперше вивчено її внутрішню будову.
А.О. Войцехович, Г.П. Кашеваров
ПІГМЕНТИ ФОТОСИНТЕТИЧНОГО АПАРАТУ ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ – ФОТОБІОНТІВ ЛИШАЙНИКІВ
Проведений аналіз вмісту хлорофілів а, b, b-каротину і ксантофілів у представників зелених водоростей-фотобіонтів родів Asterochloris Tschermak-Woess, Myrmecia Printz,Trebouxia Puym. та Trentepohlia Martius показав гетерогенність пігментного складу як на родовому, так і на видовому рівні. Для представників родів Trebouxia і Myrmecia вміст пігментів приводиться вперше. Встановлено, що кількість і співвідношення пігментів видів роду Trebouxia залежить від приналежності їх до тієї чи іншої морфолого-гeнетичної групи. Виділені групи з низьким (b-каротин – до 0,8 мг/100 г і ксантофіли – до 2,5 мг/100 г сирої біомаси) і високим (b-каротин – до 7,2 мг/100 г і ксантофіли – до 15,8 мг/100 г сирої біомаси) вмістом каротиноїдів, що, мабуть, пов’язано з еколого-фізіологічними особливостями даних представників, зокрема зі ступенню їхньої облігатності чи факультативності як фотобіонтів, географічним розповсюдженням і т.д. Отримані дані про пігментний склад Asterochloris, Myrmecia і Trentepohlia підтверджують однакові тенденції зміни кількості і співвідношення різних груп пігментів в залежності від їхньої життєвої стратегії, екології і географічного розповсюдження.
Д.О. Нестерова
ПЛАНКТОННІ ВОДОРОСТІ ДОННИХ ОСАДІВ ОДЕСЬКОГО ПОРТУ (ЧОРНЕ МОРЕ, УКРАЇНА)
Вивчено видовий склад і просторовий розподіл спор, цист і вегетативних клітин планктонних водоростей, вирощених з донних осадів Одеського порту. Знайдено 63 вида водоростей з п’яти відділів: Bacillariophyta (32), Dinophyta (11), Chlorophyta (10), Cyanophyta (6) і Chrysophyta (4). До числа видів з найбільшою частотою трапляння увійшли діатомові: Skeletonema costatum, Nitzschia closterium, Cerataulina pelagica. Всі види водоростей, вирощені з осадкових проб, виявлені також в складі фітопланктона порту, за винятком діатомовоїDetonula confervaceae і зеленої Dicellula planctonica. Рясний ріст планктонних водоростей спостерігався в донних осадах, зібраних на невеликій глибині. Число пророслих клітин знаходилося в прямій залежності від інтенсивності розвитку фітопланктону.
Г.М. Зенова, Е.О. Омарова, А.І. Курапова, В.К. Орлеанський, Н.В. Шадрін
МОДЕЛЬНІ АСОЦІАЦІЇ CYANOPROKARYOTA І АКТИНОМІЦЕТІВ
В експериментальних ассоціаціях виявлено специфічні взаємодії культур Oscillatoria terebriformis (Ag.) Elenk. emend. (Cyanoprokaryota) і актиноміцету Streptomyces odorifer (Rullman 1895) Waksman 1953, выділеного із альгобактеріальних матів гіперсолоних озер Криму. Ці взаємодії визначаються: за наявністю позитивного тропізму гиф стрептоміцету до ниток O. terebriformis; за підсиленням фотосинтетичної активності O. terebriformis в асоціації порівняно з монокультурою; за зміною антимікробних властивостей талому асоціації порівняно з монокультурами стрептоміцету і осцилаторії. Обговорюються питання функціональної ролі актиноміцетів в природних альгобактеріальних матах.
Т.А. Чекрижева, С.Ф. Комулайнен
АЛЬГОФЛОРА ОЗЕР І РІК РЕСПУБЛІКИ КАРЕЛІЯ (РОСІЯ)
Досліджена альгофлора деяких водойм і водотоків Республіки Карелія. Наведено особливості таксономічної і еколого-географічної структури фітопланктону і перифітону – найважливіших компонентів різнотипних водних екосистем Карелії. Виявлені масові види і види-індикатори можна розглядати як показові при оцінюванні рівня мінералізації, закислення, органічного забрудненняния і евтрофування.
Т.В. Нікулина
ВОДОРОСТІ ГАРЯЧИХ ДЖЕРЕЛ КУРИЛЬСЬКИХ ОСТРОВІВ (РОСІЯ)
Наведено результати досліджень таксономічного різноманіття водоростей гарячих джерел островів: Кунашир, Шиашкотан і Янкича (Курильські острови, Росія). Альгофлора представлена 163 видами (180 видовими і внутрішньовидовими таксонами) з 4 відділів: Cyanoprokaryota, Euglenophyta, Bacillariophyta і Chlorophyta.
М.С. Куликовський, Х. Ланге-Берталот, Д. Метзелтін
ВИДОВИЙ РАНГ ДЕЯКИХ ВНУТРІШНЬОВИДОВИХ ТАКСОНІВ РОДУ PINNULARIA EHRENB.
Запропоновано нові таксономічні комбінації роду Pinnularia Ehrenb. Зроблено ревізію базионімів і можливих синонімів.
К.М. Ситник
БІОТИЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ: ЙОГО ВИВЧЕННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗБАГАЧЕННЯ
В статті висвітлюється зміст поняття «біотичне різноманіття», яке означає варіабельність живих організмів. Обговорюється схема структурно-функціональних зв’язків між основними рівнями організації живого, наведена в монографії М.А. Голубця. Дана характеристика біорізноманіття України, критично оцінюється роль і значення «Червоної книги України» в збереженні біорізноманіття. Автор детально описує парадигму, об’єкт, предмет і методи нової біологічної науки – біодиверситології. Багато уваги приділено вивченню загрози збіднення і зникнення окремих структур біорізноманіття, а також заходи з охорони популяцій рідкісних, реліктових, цінних для медицини, промисловості і науки видів і ландшафтів, які зберігаються завдяки їхній історичній і культурній цінності. Розглядаються задачі українських ботаніків, зоологів, мікологів, гідробіологів у зв’язку з Міжнародним роком біорізноманіття, оголошеним Організацією Об’єднаних Націй 9 листопада 2009 р.
№4 (2010)
M.О. Давидович, О.І. Давидович
СТАТЕВЕ ВІДТВОРЕННЯ І СИСТЕМА СХРЕЩУВАННЯ ДІАТОМОВОЇ ВОДОРОСТІ TABULARIA TABULATA (C. AGARDH) SNOEIJS (BACILLARIOPHYTA)
Досліджувалося статеве відтворення і система схрещування в експериментах з клоновими культурами діатомової водорості Tabularia tabulata. Встановлено, що статеве відтворення анізогамне цис-типу. Cистема схрещування виду включає гомо- і гетероталічний способи відтворення, причому до гомоталічного відтворення здатні як чоловічі, так і жіночі клони. Поєднання гомо- і гетероталізму забезпечує отримання чистих ліній і сприяє генетичному різноманіттю. Вивчення закономірностей успадкування статі потомства в першому поколінні дозволило встановити характер визначення статі у T. tabulata. Чоловіча стать є гетерогаметною, обумовленою наявністю двох альтернативних генетичних факторів (умовно M і F), тоді як жіноча є гомогаметною і детермінованою FF статевими факторами.
Ж.В. Маркіна, Н.А. Айздайчер
ВПЛИВ ЗНИЖЕННЯ СОЛОНОСТІ ВОДИ НА РІСТ І ДЕЯКІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ CHAETOCEROS SOCIALIS F. RADIANS (F. SCHUTT) PROSCHK.-LAVR. (BACILLARIOPHYTA)
Досліджено вплив зниження солоності води на ріст, склад фотосинтетичних пігментів і ДНК діатомової водорості Chaetoceros socialis f. radians (Bacillariophyta). Показана висока чутливість цієї водорості до зниження солоності і низька здатність до адаптації. Зроблено припущення, що у Ch. socialis f. radians відсутні механізми осморегуляції.
А.І. Божков, Н.Г. Мензянова, К.В. Сєдова, А.В. Голтв’янський
ВПЛИВ ВИСОКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ НА ЧУТЛИВІ І РЕЗИСТЕНТНІ ДО ІОНІВ МІДІ КЛІТИНИ DUNALIELLAVIRIDIS TEOD. (CHLOROPHYTA)
Досліджено вміст і швидкість синтезу білків, вміст різних типів нуклеїнових кислот і ліпидів в клітинах культур мікроводорості Dunaliella viridis Teod., чутливих (CuS-культури) і резистентних до іонів міді (CuS-культури). Встановлено, що формування стійкості клітин до високих концентрацій міді пов’язано з генералізованими перебудовами системи синтезу білка, ліпідного і нуклеїнового обміну, що виражається у зменшенні вмісту тотальної РНК, РНК рибосом, синтезу білка і вмісті тотальних білків, фракцій білків з молекулярною масою 70 кДа, а також появі фракції білків з молекулярною масою 35 кДа, у збільшенні вмісту ліпидів в цитозолі клітин (від 3 до 10 разів в залежності від фракції ліпидів). Показано, що клітини CuS-культури D. viridis здатні витримувати короткочасні високі температури порівняно з CuS-культурою.
І.Р. Левенець, В.І. Фадєєв
ВОДОРОСТІ-МАКРОФІТИ ОБРОСТАННЯ І ЕПІЗООНУ ПРИБЕРЕЖНИХ ВОД ПІВДЕННОГО ПРИМОР’Я (ЯПОНСЬКЕ МОРЕ, РОСІЯ)
Вивчено склад і екологічні особливості флор обростання і епізоону в прибережних водах південного Примор’я (Японське море) за даними досліджень 1979-2007 рр. Всього з урахуванням оригінальних і літературних даних в обростанні і епізооні відмічено 145 видів і внутрішньовидових таксонів водоростей-макрофітів з трьох відділів (Rhodophyta– 73, Phaeophyta – 36 и Chlorophyta– 36). З них 9 видів є новими для флори району. Встановлено, що співвідношення домінуючих водоростей у вивчених флорах відрізняється від такого в типових бентосних флорах району. В обростанні споруд, які не мають прямого контакту з дном, за кількістю видів переважають бурі і зелені водорості. Домінування Rhodophyta характерно для флор епізоону і обростання споруд, які безпосередньо контактують з дном. Показано, що гідродинамічні особливості біотопів суттєво впливають на формування водоростевих угруповань.
А.А. Бєгун, Л.І. Рябушко, О.Ю. Зв’ягінцев
BACILLARIOPHYTA ПЕРИФІТОНУ ЕКСПЕРИ-МЕНТАЛЬНИХ ПЛАСТИН В БУХТІ ЗОЛОТИЙ РІГ (РОСІЙСЬКЕ УЗБЕРЕЖЖЯ ЯПОНСЬКОГО МОРЯ) В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ
Вивчено видовий склад, чисельність, біомасу, індекси видового різноманіття Шеннона (Н) і вирівняності Піелу (е). Визначено коефіцієнт Чекановського-Серенсена (Кs) угруповань діатомових водоростей перифітону експериментальних пластин екстремально-евтрофної б. Золотий Ріг і (для порівняння) помірно-евтрофної б. Ринда (російські води Японського моря). В них виявлено 94 вида, різновидності і форми діатомових водоростей з домінуванням представників класу Bacillariophyceae (60,6 %) В б. Золотий Ріг знайдено 45 видів водоростей, в б. Ринда – 60. В обох бухтах знайдено 26 загальних видів. Вперше для російських вод Японського моря вказано 8 видів, різновидностей і форм діатомових водоростей: Amphora caroliniana Giffen, Ardissonea crystallina (C. Agardh) Grunow, Falcula media var. subsalina Proschk.-Lavr., Neosynedra provincialis (Grun.) Williams et Round, Gyrosigma tenuissimum (W. Sm.) Griff. et Henfr., Nitzschia hybrida f. hyaline Proschk.-Lavr., Synedra toxoneides (Ostrup) Hust. та Pleurosigma clevei Grunow. Виявлено 31 вид-індикатор органічного забруднення вод: в б. Золотий Ріг домінували a- і b-мезосапробіонти, в б. Ринда – b-мезосапробіонти. Середня чисельність і біомаса Bacillariophyta в б. Золотий Ріг була в 1,5 раза вища за рахунок планктонних видів, що осіли на субстрат, ніж в б. Ринда, де переважали бентосні і бентосно-планктонні види.
Н.І. Караєва, Л.М. Бухтіярова
ДОПОВНЕННЯ ДО ФЛОРИ BACILLARIOPHYTA КАСПІЙСЬКОГО МОРЯ. І.
Досліджено нові та рідкісні у флорі Каспійського моря таксони Bacillariophyta, в т.ч. представники нових для акваторії родів Amicula (A. Witkowski) A. Witkowski, Astartiella (Hust.) A. Witkowski, Lange-Bert., Metzeltin. Для кожного таксона наведено номенклатурні посилання, іллюстрації, морфологічий опис, відомості про місцезнаходженя в Каспійському морі та загальне поширення.
Б. Зареї-Даркі
CYANOPROKARYOTA РІЗНОТИПНИХ ВОДОЙМ ІРАНУ
Наведено результати досліджень Cyanoprokaryota в 125 водоймах Ірану. Виявлено 182 види (198 внутрішньовидових таксонів) синьозелених водоростей. Видове багатство і систематична структура цих водоростей, виявлених в різних біотопах, суттєво відрізнялися. В планктоні знайдено 119 видів (126 ввт.) Cyanoprokaryota,в перифітоні – 20 (21 ввт.). Найбільша їхня кількість – 178
(194 ввт.) – виявлена в бентосі.
М.С. Куликовський, С.І. Генкал, Т.М. Міхеєва
НОВІ ДАНІ ПРО ФЛОРУ BACILLARIOPHYTA БЄЛАРУСІ. 1. СІМ. NAVICULACEAE KUTZ.
У фітопланктоні р. Свіслоч (Респ. Бєларусь) виявлено 113 нових для флори ріки таксонів, в т.ч. 63 – нових для Бєларусі. Знайдені також представники двох нових родів – Nupela Vyverman et Compere і Prestauroneis Bruder et Medlin. Запропоновано 7 нових таксономічних комбінацій. Нові для флори Бєларусі види характерні для мезотрофних і евтрофних водойм з підвищеним рівнем рН.
Е.М. Демченко
НОВИЙ ВИД РОДУ THORAKOMONAS KORSCHIKOV (PHACOTACEAE, CHLOROPHYTA) З ЕФЕМЕРНИХ ВОДОЙМ М. КИЄВА (УКРАЇНА)
Наведені латинський діагноз, опис, рисунки та мікрофотографії нового для науки виду з роду Thorakomonas Korschikov – Th. cruciformis Demchenko sp. nov., який був виявлений в декількох ефемерних водоймах на території м. Києва. Обговорюється варіабельність морфологічних ознак нового виду та відмінність його від відомих видів даного і близьких родів, а також значимість деяких ознак у межах родів Thorakomonas, Pteromonas Seligo, Dysmorphococcus Takeda. Пропонується ряд номенклатурних комбінацій, пов’язаних із перенесенням Pteromonas robustaKorschikov та Dysmorphococcus feldmanii (Bourr.) H. Ettl до роду Thorakomonas як Th. robusta(Korschikov) Demchenko comb. nov. та Th. feldmanii Bourr.
|
