|
2014 №1 №2 №3 №4
№1
Ю.О. Подунай, О.І. Давидович, М.О. Давидович
СИСТЕМА СХРЕЩУВАННЯ І ДВА ТИПИ ГАМЕТОГЕНЕЗУ У ПРІСНОВОДНОЇ ДІАТОМОВОЇ ВОДОРОСТІ ULNARIA ULNA (BACILLARIOPHYTA)
Вивчені статеве розмноження і система схрещування прісноводної діатомеї Ulnaria ulna (Nitzsch) Compère з використанням клонових культур. Система схрещування виду складається з гомо- та гетероталічних способів відтворення, причому як чоловічі, так і жіночі клони здатні відтворюватися гомоталічно. Вивчені два типи гаметогенезу, які відповідали розділенню клонів за статевою ознакою. Аналіз таблиці схрещування, морфології гамет і розподілу статі у потомстві, отриманому при внутрішньоклоновому відтворенні, служать доказом того, що анізогамія і поділ на дві статі зумовлені у U. ulna генетично; чоловічий і жіночий клони є гетеро- і гомогаметними відповідно. Описано також активний рух чоловічих статевих клітин, викликаний утворенням і втягуванням на поверхні гамет структур, подібних псевдоподіям. Відсутність репродуктивної ізоляції між клонами, зібраними з географічно віддалених популяцій, передбачає цілісність та широке розповсюджeння виду.
В.І. Рябушко, Л.І. Мусатенко, М.В. Нєхорошев, Л.В. Войтенко, Є.В. Попова
ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ ФУКОКСАНТИНУ І ФІТОГОРМОНІВ З МОРСЬКИХ БУРИХ ВОДОРОСТЕЙ
Узагальнені літературні й оригінальні про склад фукоксантину і фітогормонів в морських бурих водоростях. Розглядається біологічна активність фукоксантину, в т.ч. його антиоксидантні, протизапальні, протиракові, антидіабетичні та ін. властивості. Показано, що бурі водорості роду Cystoseira C. Agardh, що зростають у Чорному морі, є перспективною сировиною для одержання біологічно активних речовин, в т.ч. фукоксантину і фітогормонів.
І.М. Гудвілович, А.Б. Боровков
ПРОДУКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ PORPHYRIDIUM PURPUREUM (BORY) ROSS В УМОВАХ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ І КВАЗИБЕЗПЕРЕРВНОЇ КУЛЬТУРИ
Визначено характер зміни вмісту пігментів Porphyridium purpureum в квазибезперервній культурі і показана можливість регулювання вмісту пігментів у клітинах микроводорості за допомогою варіювання питомої швидкості поновлення середовища. Вміст пігментів в біомасі P. purpureum в діапазоні швидкостей поновлення середовища від 0,1 до 0,4 доб-1 зростає на 50 %. Продуктивність культури P. purpureum збільшується з ростом питомої швидкості протоку середовища. Максимальна продуктивність по біомасі і фотосинтетичним пігментам реалізується в діапазоні швидкостей поновлення середовища 0,3–0,4 доб-1 і досягає: по біомасі 0,5 г орг. речовини·л-1·доб-1, а по В-фікоеритрину – 40 мг·л-1·доб-1. Встановлено, що продуктивність квазібезперервної культури P. purpureum по біомасі та пігментам в 1,5–3 рази вища, ніж її продуктивність при накопичувальному вирощуванні.
О.Л. Нєврова
ВИДОВЕ БАГАТСТВО І ТАКСОНОМІЧНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ ДОННИХ ДІАТОМОВИХ У БАЛАКЛАВСЬКІЙ БУХТІ (ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ КРИМ, ЧОРНЕ МОРЕ)
Проведено еколого-таксономічні дослідження на 16 станціях в акваторії техногенно забрудненої Балаклавської бухти і на контрольній станції за межами бухти на мулко-піщаному субстраті в діапазоні глибин 6– 23 м. Виявлено 278 видів і внутрішньовидових таксонів (ввт) діатомових бентосу. Серед них відмічені 40 видів, нових для флори Чорного моря. Найбільша видова насиченість виявлена для родів Nitzschia (32 види і ввт), Amphora (31), Navicula (27), Cocconeis (21), Lyrella (14) і Diploneis (13). За результатами кластерного і ординаційного (MDS) аналізу схожості станцій, за чисельностю виділені дві групи станцій, що розрізняються по рівню абіотичних змінних і просторовому розташуванню (I – найбільш забруднена внутрішня частина бухти, II – зовнішня частина). В межах кожної групи сформовано комплекс діатомових з певною структурою і рівнем розвитку видів. Різноманітність таксоцена діатомових оцінено з використанням пропорцій флори, індексів Шеннона, Маргалефа, Пієлу, Сімпсона, середньої таксономічної відмінності AvTaxD (Δ+) і його варіабельністі VarTD (Λ+). Найбільші значення Δ+ відмічені у внутрішній частині бухти, що зумовлено присутністю в структурі таксоцена значної частки моно- і оліговидовых гілок. У менш забрудненій зовнішній частині бухти переважали оліговидові гілки, тому значення Δ+ близькі до середньоочікуваного рівня для усього Чорного моря. На контрольній станції значення Δ+ – мінімальне внаслідок домінування полівидових гілок в ієрархічному дереві таксоцена.
К.С. Маманазарова
СЕЗОННИЙ РОЗВИТОК ІНДИКАТОРНО-САПРОБНИХ ВОДОРОСТЕЙ НИЖНЬОЇ ТЕЧІЇ РІКИ ЗЕРАВШАН (РЕСП. УЗБЕКИСТАН)
Представлено результати досліджень нижньої течії р. Зеравшан. Виявлено 274 види (в т.ч. 191 вид, 75 варіацій, 8 форм), з них 76 таксонів (в т.ч. 67 видів, 9 варіацій) є індикаторами якості води. Досліджено сезонні зміни і розповсюдження водоростей в нижній течії ріки. Виявлено індикаторно-сапробні водорості і визначено санітарний стан води.
С.Е. Садогурський
РОЗПОДІЛ, СКЛАД І ШЛЯХИ ЗБЕРЕЖЕННЯ МАКРОФІТОБЕНТОСА БІЛЯ БЕРЕГІВ ОСОВИНСЬКОГО СТЕПУ (АЗОВСЬКЕ МОРЕ – КЕРЧЕНСЬКА ПРОТОКА, УКРАЇНА)
Наводяться дані про просторовий розподіл, якісний і кількісний склад фітобентосу біля берегів Осовинського степу. Зареєстровано 37 видів макрофітів (Magnoliophyta – 2, Chlorophyta – 17, Phaeophyta – 5, Rhodophyta – 13). Серед них 10 раритетних таксонів, включених в IUCN Red List of Threatened Species, до Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats (Appendix I), Червону книгу України, Black Sea Red Data Book і Black Sea Red Data List. Для Азовського моря вперше вказані Sahlingia subintegra (Rosenv.) Kornmann, Hildenbrandtia rubra (Sommerf.) Menegh. і Percursaria percursa (C. Agardh) Rosenv. Макрофітобентос локалізований уздовж дрібнобухтових абразійно-акумулятивних берегів скельних комплексів біля мисів Тархан і Хроні. На твердих грунтах в псевдоліторалі району домінують угруповання Enteromorpha linza (L.) J. Agardh [Ulva linza L.] и Ceramium elegans Ducluz. [C. siliquosum (Kütz.) Maggs et Hommers. var. elegans (Roth ) G. Furnari]; в субліторалі на мілководді – угруповання Cladophora sericea (Huds.) Kütz. + Chaetomorpha linum (O.F. Müll.) Kütz. – C. elegans Ducluz. [C. siliquosum (Kütz.) Maggs et Hommers. var. elegans (roth) G. Furnari], глибше – угруповання Cystoseira barbata (Gooden. et Woodw.) C. Agardh – Polysiphonia opaca (C. Agardh) Zanardini + Ceramium elegans Ducluz. [C. siliquosum (Kütz.) Maggs et Hommers. var. elegans (Roth) G. Furnari] (західна частина району) і Cystoseira barbata (Gooden. et Woodw.) C. Agardh – Polysiphonia nigrescens (Dillwyn) Grev. [P. fucoids (Huds.) Grev.] + C. elegans Ducluz. [C. siliquosum (Kütz.) Maggs et Hommers. var. elegans (Roth) G. Furnari] (східна частина). На м’яких грунтах в захищених місцях відмічені угруповання Zostera marina L. і Z. marina L. + Z. noltii Hornem. Вершини і центральні частини бухт Рифів, Булганак і Борзовської позбавлені постійного рослинного покриву внаслідок високої рухливості субстрату. Прибережні біотопи підлягають збереженню згідно з Директивою ЄС про природні місцезростання (92/43/EEC: коди 1160 і 1170). Наведено рекомендації з оптимізації природокористування.
В.С. Пушкар, М.В. Черепанова, О.Ю. Лихачова
ЗОНАЛЬНА ДІАТОМОВА ШКАЛА ПЛІОЦЕНУ И КВАРТЕРУ ПІВНІЧНОЇ ПАЦИФІКИ
Розроблено варіант зональної діатомової шкали на основі стратиграфічного розповсюдження діатомей у відкладеннях пліоцену і квартеру Північної Пацифіки. При її розробці використано аналіз еволюційної появи і зникнення видів діатомей у північній частині Тихого океану, забезпечуючий проведення зональних кордонів. Запропоновані діатомові зони спостерігалися в різних фаціях північної частини Тихого океану, в основному в субарктичних широтах. Проведений аналіз появи і зникнення видів діатомей в різних біогеографічних зонах показав просторово-часове сковзання зональних кордонів, що обумовлено швидкістю змін щільності і ареалів палеопопуляцій при їхній експансії або деградації. Цю умову необхідно враховувати при кореляції відкладень різних біогеографічних областей, що характеризуються конкретними поверхневими водними масами.
№2 (2014)
М.С. Куликовський, І.В. Кузнєцова
БІОГЕОГРАФІЯ ПРІСНОВОДНИХ BACILLARIOPHYTA. ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА ПІДХОДИ
Представлено аналіз історичних причин формування поглядів на біогеографію діатомових водоростей. Однією з домінуючих концепцій було уявлення про космополітизм Bacillariophyta. Описано підхід щодо розповсюдження діатомових водоростей. Аналізується відмінна від цього точка зору на більш локальне розповсюдження організмів, основана на сучасних уявленнях про концепцію виду у діатомових водоростей, наявності критичних і псевдокритичних таксонів. Розглядаються сучасні уявлення про алопатичне і симпатричне видоутворення у діатомових протистів в цілому. Описано утворення видових пучків (species flocks) у древніх водоймах, наявність диференціальних таксонів (flagship taxa), «гарячих» точок різноманіття (dark diversity). Обговорено концепцію ендемічних районів.
А.Г. Дмитрієва, О.Ф. Філенко, В.І. Іпатова
ФУНКЦІОНАЛЬНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ КЛІТИН МІКРОВОДОРОСТІ DESMODESMUS COMMUNIS (E. HEGEW.) E. HEGEW. (CHLOROPHYTA) У НОРМІ ТА ПРИ ІНТОКСИКАЦІЇ
Досліджено функціональну гетерогенність популяції клітин мікроводорості Desmodesmus communis (= Scenedesmus quadricauda (Turp.) Brèb.) на різних етапах її розвитку в нормі та при інтоксикації з використанням методу мікрокультур, що дозволяє контролювати стан і розвиток поодиноких клітин або ценобій у невеликому обсязі протягом 80 год із щоденним урахуванням стану і чисель-ності клітин. Метод дозволяє оцінити співвідношення клітин, що діляться, спочивають, а також загиблих клітин як в нормі, так і при інтоксикації. Токсиканти (CuCl2, AgNO3, колоїдне срібло) вносили в макрокультуру на лаг-, логарифмічній та стаціонарній фазах росту. Частка клітин, що знаходяться у стані спокою в макрокультурі в нормі, була підвищеною на лаг-фазі (на початку розвитку культури) і на стаціонарній фазі, в той час як частка загиблих клітин залишалася більш-менш постійною. При різних режимах інтоксикації в залежності від токсиканту, а також фази розвитку, на якій вносили токсикант в макрокультуру, кількість спочиваючих клітин по мірі її розвитку варіювала. Після інтоксикації в режимі збільшення токсичного навантаження і подальшого пересіву культури в чисте середовище співвідношення частки клітин, що діляться, знаходяться у стані спокою і мертвих клітин з часом ставало таким, як після первинної інтоксикації. Гальмування поділу клітин є одним з основних проявів токсичного впливу, яке залежить від фізіологічного стану культури і рівня токсичного впливу. Однак за низьких концентрацій токсиканту можливе зростання темпу поділу клітин на різних етапах розвитку культури.
О.С. Горбулін
ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ CYANOPROKARYOTA (CYANOPHYTA) КОНТИНЕНТАЛЬНИХ ВОДОЙМ УКРАЇНИ
Представлено результати аналізу оригінальних, літературних та архівних даних (1971–2010) з екології і географічного поширенню 149 видів Cyanoprokaryota континентальних водойм України. Для кожного виду (за наявності даних) вказуються: коефіцієнт трапляння і чисельність в різнотипних водоймах; показники температури, мінералізації, pH та індексу сапробності, за яких виявлено вид; ступінь галобності, реофільності, біотоп; дані щодо географічного розповсюдження. Подана аутекологічна оцінка.
Ф.Б. Шкундіна, А.О. Полева
ГОРИЗОНТАЛЬНІ ЗМІНИ УГРУПОВАНЬ ФІТОПЛАНКТОНУ ПАВЛІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА (РЕСПУБЛІКА БАШКОРТОСТАН, РОСІЯ)
Застосовано деякі підходи еколого-флористичної класифікації для виявлення індикаторних видів, використаних в подальшому для оцінки екологічного стану фітопланктону в Павлівському водосховищі. Виділено види, розповсюджені по всій території водосховища: Chlorella vilgaris Beij. та Aphanocapsa inserta (Lemmerm.) Cronberg & Komárek, а також види, характерні для різних створів. Диференційовано 4 угруповання фітопланктону з 2 варіантами одного з них. Склад угруповань відображає зміни ступеня евтрофування на різних створах.
С.І. Генкал, М.І. Ярушина
BACILLARIOPHYTA ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ АРКТИЧНИХ ТУНДР ЗАХІДНОГО ЯМАЛУ (БАСЕЙН Р. ХАРАСАВЕЙЯХА, РОСІЯ)
Вперше досліджено альгофлору водойм і водотоків басейну р. Харасавєйяха (п-ів Ямал) за допомогою скануючої електронної мікроскопії. Виявлено 214 таксонів діатомових водоростей з 50 родів, в т.ч. 126 таксонів, нових для флори п-ва Ямал. З них 19 таксонів є новими для флори Росії. Найбільша видова насиченість відмічена в родах Eunotia (16), Nitzschia (17), Pinnularia (30), Navicula (35).
О.П. Баженова, О.О. Кренц, Л.В. Коржова, Н.М. Барсукова, О.О. Коновалова
CYANOPROKARYOTA У ПЛАНКТОНІ РІК І ОЗЕР ОМСЬКОГО ПРИІРТИШШЯ (РОСІЯ)
Наведено дані про видовий склад, розповсюдження, рясність і значення Cyanoprokaryota у планктоні рік та озер басейну середньої течії р. Іртиш (Омське Приіртишшя). Зроблено короткий флористичний і еколого-географічний аналіз знайдених видів. Встановлено високе багатство і рясність ціанопрокаріот у водних об’єктах Омського Приіртишшя. В багатьох водних об’єктах в літньо-осінній період відмічено «цвітіння» води, викликане Cyanoprokaryota, в т.ч. токсичними видами.
І.Б. Цой, О.П. Ольштинська
PEPONIA FENNERIAE SP. NOV. (BACILLARIOPHYTA) ІЗ СЕРЕДНЬОГО ЕОЦЕНУ (ДАЛЕКИЙ СХІД, РОСІЯ)
Описано новий вид роду Peponia fenneriae sp. nov., який вважався раніше монотипним. Новий вид вивлено у відкладах середнього еоцену Кроноцької затоки Східної Камчатки (північно-західна частина Тихого океану) і може бути видом-індексом відкладів цього віку.
О.Ф. Крахмальний, С.П. Вассер, Е. Нево, Л.М. Капітанчук
НОВА РІЗНОВИДНІСТЬ PERIDINIUM GATUNENSE NYGAARD VAR. KINNERETA KRACHMALNY (DINOPHYTA) З ОЗЕРА КІНЕРЕТ (ІЗРАЇЛЬ)
Представлено діагноз і опис нової форми Peridinium gatunense Nygaard f. kinneretа Krachmalny f. nov. із оз. Кіннерет. Від типової форми вона відрізняється будовою і розташуванням апікальних пластин і швів між ними (1’ – асиметрична, велика, її верхня частина зміщена в ліву сторону тіла; 3’ – клиновидна, витягнута; 4’ – майже прямокутна, її довжина більш як в два рази перевищує ширину; шви між 4’ і 7’’, 4’ и 1’ пластинами утворюють пряму лінію; шов між 1’ і 2’ пластинами значно меньший, ніж між 1’ і 4’, тому форма пластини 1’ наближається до трикутної). Зроблено порівняння P. gatunense f. kinneret зі зразками з інших місцезростань виду (прісні водойми Північної, Центральної, Південної Америки, Центральної Африки, Європи, Тасманії).
№3 (2014)
Г.М. Паламарь-Мордвинцева, П.М. Царенко
ПРИНЦИПЫ АЛЬГОФЛОРИСТИЧЕСКОГО РАЙОНИРОВАНИЯ ПРЕСНЫХ ВОД УКРАИНЫ
Рассмотрены общие подходы и критерии флористического районирования. Предложены принципы альгофлористического районирования Украины (на примере флоры десми-диальных водорослей), а также вариант деления территории. Дана характеристика альгофлористических хорионов до района Припятско-Деснянской альгофлористической подпровинции включительно.
Г.Г. Миничева, А.Б. Зотов, Е.С. Калашник
СОПОСТАВЛЕНИЕ МЕХАНИЗМОВ «ЦВЕТЕНИЯ» И ПОЖАРА НА ПРИМЕРЕ АЛЬГОСИСТЕМЫ ФИТОПЛАНКТОН–МАКРОФИТЫ
Морфофункциональные реакции альгосистемы фитопланктон–макрофиты северо-западной части Черного моря на климатические аномалии 2010 г . рассматриваются как иллюстрация сходства явлений «цветения» водоема и пожара в наземных экосистемах. Экологическая аналогия механизмов данных явлений состоит в быстрой трансформации накопившегося в экосистеме избыточного органического вещества в минеральные формы. В растительном компоненте наземных и водных экосистем сукцессионные изменения при пожаре и «цветении», связанные с переходом от видов с r- к видам с k-стратегам, имеют прямо противоположную направленность. Сделан вывод о том, что в процессе пожара и «цветения» реализуются сходные механизмы восстановления экологического здоровья наземных и водных экосистем, характеризующихся избытком органического вещества.
И.И. Маслов
НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ОХРАНЫ ВОДОРОСЛЕЙ-МАКРОФИТОВ В УКРАИНЕ
Рассмотрены практические и правовые аспекты охраны морских видов водорослей-макрофитов, занесенных в Красную книгу Украины. Показана неэффективность существующей законодательной базы и предложено внесение в нее изменений.
Х.Х. Хисориев
О НЕКОТОРЫХ ОСОБЕННОСТЯХ ЭНДЕМИЗМА ФЛОРЫ EUGLENOPHYTA
Обсуждены некоторые количественные данные и особенности видового и родового эндемизма флоры эвгленофитовых водорослей континентальных водоёмов Земного шара. Предполагается, что значительный процент эндемичных видов Euglenophyta Голарктической флоры связан с обширностью данной территории, а флоры Euglenophyta Австралии – с очень длительной её изоляцией от флор других континентов. Низкий эндемизм Euglenophyta Палеотропического и Капского царств, скорее всего, связан со слабой их изученностью.
О.Н. Болдина
УЛЬТРАСТРУКТУРА КЛЕТОК ПОЧВЕННОЙ ВОДОРОСЛИ ACKU 61-02 ИЗ КОЛЛЕКЦИИ КУЛЬТУР КИЕВСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО УНИВЕРСИТЕТА ИМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКО
Приведено описание тонкой структуры клеток почвенной водоросли АСKU 61-02. Обнаружено сходство ультраструктуры клеток этого штамма и зеленых монадных водорослей Chlamydomonas moewusii и Ch. pitschmannii, но еще в большей степени – с таксонами коккоидных, представленных в кладе Moewusinia.
Г.Г. Лилицкая
МОРФОЛОГИЯ СТВОРОК ELLERBEKIA ARENARIA И E. ARENARIA F. TERES (BACILLARIOPHYTA) ИЗ ВОДОЕМОВ КИЕВСКОЙ ОБЛАСТИ (УКРАИНА)
Рассмотрены особенности строения створок диатомовых водорослей Ellerbekia arenaria (Moore ex Ralfs) R.M. Crawford и E. arenaria f. teres (Brun) R.M. Crawford, от обранных в некоторых водоемах городов Киева и Белой Церкви. Выявлено два варианта строения ребер у E. arenaria f. teres.
Л.М. Сафиуллина, К.Р. Муратова, М.Б. Закирова
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ МИКРОСКОПИЧЕСКИХ ПОЧВЕННЫХ ВОДОРОСЛЕЙ EUSTIGMATOS MAGNUS И VISCHERIA HELVETICA (EUSTIGMATOPHYTA)
Eustigmatos magnus (J.B. Petersen) D.J. Hibberd и Vischeria helvetica (Vischer et Pascher) D.J. Hibberd – филогенетически очень близкие виды, наиболее распространенные представители семейства Eustigmataceae. Наличие у V. helvetica выростов на оболочке клеток – единственный признак, отличающий его от E. magnus, имеющего в классическом описании гладкую клеточную оболочку. Длительнoе морфометрическoе изучениe вегетативных клеток двух видов, наблюдения за развитием авто- и зооспор, а также имеющиеся данные молекулярно-биологических исследований позволили отрицать достоверность их разграничения на отдельные виды и обозначить E. magnus как морфотип вида V. helvetica.
И.И. Стратулат, С.Н. Доброжан, В.B. Шалару
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ПАРАМЕТРЫ КЛЕТОК NOSTOC FLAGELLIFORME (BERK. ET CURT) ELENK IN (CYANOPHYTA) В УСЛОВИЯХ КУЛЬТИВИРОВАНИЯ НА РАЗЛИЧНЫХ ПИТАТЕЛЬНЫХ СРЕДАХ
Изучены морфологические изменения клеток водорослей. Установлена зависимость изменения параметров клеток от длительности культивирования, состава питательной среды, температуры, интенсивности света и др. Морфологические изменения клеток водоросли Nostoc flagelliforme варьируют в зависимости от питательной среды и периода культивирования. Подтверждено свойство саморегуляции морфологических параметров клеток водоросли в зависимости от условий питательной среды.
А.Д. Патова, Е.Н. Патова, Д.М. Шадрин, Я.И. Пылина, И.Н. Егорова, С.А. Яровой
СРАВНИТЕЛЬНАЯ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПОПУЛЯЦИЙ NOSTOC COMMUNE VAUCH. EX BORN. & FLAH. (CYANOPROKARYOTA) ИЗ РАЗНЫХ РЕГИОНОВ
Исследовано генетическое разнообразие популяций Nostoc commune, произрастающих в горных и равнинных (тундровых, таежных и степных) условиях, на основе фрагмента гена 16S рРНК. Несмотря на высокое генетическое сходство исследованных популяций, выделены клады, объединяющие популяции ностока из различных географических зон.
V.V. Grubinko, K.V. Kostiuk, A.I. Lutsiv
STRUCTURAL ADAPTATIONS OF CELL WALLS OF CHLORELLA VULGARIS BEIJ. (CHLOROPHYTA) THE ACTION OF IONS ZINC AND LEAD
Main specific and nonspecific cells responses and membrane structures participation in formation of cells resistance of Chlorella vulgaris in stress conditions, caused by heavy metals (zinc, lead) in toxic concentrations are analyzed. The cell membranes participation in adaptation to toxicants (formation of growths, multiplication membranes, fluidization, forming of aquaporin, apoptosis), which are first exposed to stressors, is discussed. Found specific and nonspecific reactions in membrane formation are proposed to use as biomarkers of toxicity.
А.В. Курейшевич, В.А. Медведь, И.Н. Незбрицкая
ОСОБЕННОСТИ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ДЕСМИДИЕВОЙ ВОДОРОСЛИ COSMARIUM POLYGONUM VAR. ACUTIUS (STREPTOPHYTA) В УСЛОВИЯХ ВОЗДЕЙСТВИЯ ФЕНОЛКАРБОНОВЫХ КИСЛОТ
Десмидиевая водоросль Cosmarium polygonum (Nägeli) Arch. var. acutius Messik. отличается толерантностью по отношению к фенолкарбоновым кислотам (галловой, бензойной и кофейной) в концентрациях, угнетающих ростовые процессы у представителей Сyanoprokaryota. Отмечено увеличение активности фермента каталазы и суммарного содержания каротиноидов в опыте по сравнению с контролем.
Г.Б. Винярская, О.И. Боднар, А.В. Станиславчук, В.В. Грубинко
АНТИОКСИДАНТНАЯ РОЛЬ СЕЛЕНИТА НАТРИЯ У CHLORELLA VULGARIS BEIJ. (CHLOROPHYTA)
Установлено, что при действии селенита натрия в концентрации 0,5; 5 и 20 мг/дм3 на Chlorella vulgaris в культуре активность супероксиддисмутазы и глутатионпероксидазы увеличивается, а каталазы – угнетается.
О.В. Василенко, О.И. Боднар, Г.Б. Винярская, Ю.В. Синюк, В.В. Грубинко
ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЙ И АЗОТИСТЫЙ ОБМЕН У CHLORELLA VULGARIS BEIJ. (CHLOROPHYTA) ПОД ВЛИЯНИЕМ СЕЛЕНИТА НАТРИЯ
Исследована активность ключевых ферментов энергетического и азотистого обмена, а также содержание пигментов у Chlorella vulgaris при действии селенита натрия в концентрации Se4+ 0,5; 5 и 20 мг/дм3. В этих концентрациях Se4+ активность цитохромок-сидазы и НАДН-зависимой глутаматдегидрогеназы возрастает, а сукцинатдегидрогеназы (Se4+ в концентрации 5 мг/дм3) и НАДФН-глутаматдегидрогеназы уменьшается. Увеличивается также количество хлорофилла а, b, каротиноидов и феофитинов (Se4+ 0,5 мг/дм3). В целом, селенит активирует энергетический обмен и биосинтетические процессы.
О.А. Давыдов, Д.П. Ларионова
ЭКОЛОГО-МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА МИКРОФИТОБЕНТОСА РУСАНОВСКОГО ПРОЛИВА (УКРАИНА)
Определены основные эколого-морфологические группы в структуре микрофитобентоса Русановского пролива. Выделено 7 эколого-морфологических групп водорослей. Установ-лена их роль в формировании видового богатства сообществ донных водорослей.
Ф.П. Ткаченко, И.И. Маслов
ЭКОЛОГО-БИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННOСТИ ЛИМАННОЙ И МОРСКОЙ ПОПУЛЯЦИЙ CYSTOSEIRA BARBATA И МОРСКОЙ C. CRINITA (PHAEOPHYTA)
Представлен эколого-биологический анализ лиманной и морской популяций Cystoseira barbata (Gooden. et Woodw.) C. Agardh и морской C. crinita (Desf.) Bоry. Показано, что большему видовому разнообразию фитоценоза цистозиры на Южном берегу Крыма способствует стабильность гидролого-гидрохимических условий. Лиманная популяция цистозиры рассматривается как резерват для ее восстановления в северо-западной части моря.
Л.В. Разумовский
ГРАФИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ТРАНСФОРМАЦИИ ОЗЕРНЫХ ЭКОСИСТЕМ ПО ТАКСОНОМИЧЕСКОЙ СТРУКТУРЕ ДИАТОМОВЫХ КОМПЛЕКСОВ
Анализируются изменения таксономической структуры в диатомовых комплексах озерного генезиса под воздействием абиотических факторов. Применен авторский метод графического анализа диатомовых комплексов. Выделено три типа распределения таксономических пропорций, которые формируются под воздействием природных абиотических факторов: экспоненциальный, логистический и линейный. Два первых типа соответствуют прижизненным таксономическим пропорциям, которые объективно отражают естественную экологическую обстановку в озерах. Третий тип (линейный) соответствует комплексам, которые подверглись процессам переноса и переотложения. Установлено три модели трансформации их таксономической структуры. Первая модель трансформации характерна для малых озер (< 1 км2), вторая − для озер среднего размера (1−4 км2). Обе модели имеют место при негативном воздействии извне и стабильных параметрах самой экосистемы. Третий тип может наблюдаться в озере любого размера, если меняются физико-химические свойства самой водной среды или морфометрические параметры водоема.
С.С. Баринова, П.М. Царенко
ДИНАМИКА СООБЩЕСТВ ВОДОРОСЛЕЙ И БИОИНДИКАЦИОННЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ОЗЕРА ХУЛА (СЕВЕРНЫЙ ИЗРАИЛЬ)
Исследована динамика видового состава водорослей оз. Хула за последние сто лет. Выявлены пики развития сообществ водорослей в озере в 1995, 1998 и 2006 гг. в результате антропогенного воздействия на его экосистему. Биоиндикационный анализ показал, что воды озера остаются пресными, слабощелочными, слабо-, среднезагрязненными с тенденцией усиления солености и органического загрязнения. Увеличение видового богатства коррелирует с периодами антропогенной трансформации долины Хула, а также мелиорацией озера, начиная с 1995 г.
Д.С. Балычева
СЕЗОННАЯ ДИНАМИКА КОЛИЧЕСТВЕННЫХ ХАРАКТЕРИСТИК BACILLARIOPHYTA ПЕРИФИТОНА ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫХ СТЕКЛЯННЫХ ПЛАСТИН В АКВАТОРИИ КРЫМСКОГО ПРИБРЕЖЬЯ ЧЁРНОГО МОРЯ
Исследована сезонная динамика видового состава, обилия видов (S), численности (N), биомассы (B), структуры сообществ по индексам Шеннона (Н), Пиелу (е) и Бергера-Паркера (DBP) Bacillariophyta перифитона экспериментальных стеклянных пластин при ежемесячной экспозиции в акватории крымского прибрежья Черного моря с декабря 2010 г. по январь 2012 г. при температуре воды от 7,5 до 22,5 оС. Обнаружено 55 видов и внутривидовых таксонов Bacillariophyta, принадлежащих 3 классам, 14 порядкам, 24 семействам, 49 родам. Выявлено 11 доминирующих видов (5 – по численности, 9 – по биомассе). Средние значения количественных показателей сообществ Bacillariophyta варьировали: S – от 7 до 25, N – от 57·103 до 1229·103 кл.·см-2, B – от 0,007 до 0,353 мг·см-2, Н – от 1,4 до 3,3, е – 0,36 до 0,73 и DBP – от 17 до 71 %.
О.Н. Виноградова
ОСОБЕННОСТИ ПОЧВЕННЫХ И СКАЛЬНЫХ CYANOPROKARYOTA ПУСТЫНИ НЕГЕВ (ИЗРАИЛЬ)
Изучены почвенные и скальные Cyanoprokaryota пустыни Негев. Показано, что они играют основную роль в формировании криптогамных сообществ этих местообитаний.
В литофитоне отмечено большее видовое и таксономическое разнообразие цианопрокариот, но показатели встречаемости и обилия видов были низкими. В эдафоне доминировали виды-пленкообразователи, формирующие стабильные по составу фотопрокариотические сообщества, занимающие значительные площади и представляющие собой основную продуктивную силу аридных ландшафтов. В целом выявлено 34 вида из пяти порядков, 13 семейств и 23 родов Cyanoprokaryota. Общей чертой систематической структуры эдафона и литофитона является ведущая роль порядка Nostocales. Характерными видами для пустыни Негев можно считать Schizothrix arenaria, Hassalia byssoidea, Nostoc linckia, N. punctiforme.
С.Е. Садогурский
ПРЕДВАРИТЕЛЬНЫЕ СВЕДЕНИЯ О МАКРОФИТОБЕНТОСЕ ОЗ. КАРАДЖА И ПРИЛЕГАЮЩЕЙ АКВАТОРИИ КАРАДЖИНСКОЙ БУХТЫ (ЧЁРНОЕ МОРЕ, УКРАИНА)
Даны предварительные сведения о составе и распределении макрофитобентоса лагунного озера Караджа и прилегающей акватории Караджинской бухты. Зарегистрировано 67 видов макрофитов: Magnoliophyta – 1, Chlorophyta – 18, Phaeophyta – 13, Rhodophyta – 35. Флора обследованного участка включает 14 раритетных таксонов, занесённых в IUCN Red List of Threatened Species, European Red List of Vascular Plants, Красную книгу Украины, Black Sea Red Data Book и др. Природные биотопы подлежат особой охране согласно Директиве ЕС о местообитаниях (Directive 92/43/EEC).
В.А. Габышев
ФЛОРИСТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПЛАНКТОНА КРУПНЫХ РЕК ВОСТОЧНОЙ СИБИРИ НА УЧАСТКАХ С РАЗЛИЧНЫМИ ГИДРОЛОГИЧЕСКИМИ УСЛОВИЯМИ
В результате собственных исследований и ревизии прежних данных в планктоне 12 крупных рек Восточной Сибири выявлено 1283 вида водорослей. Определены основные флористические особенности фитопланктона рек с различными гидрологическими условиями.
Т.И. Михайлюк
ВОДОРОСЛИ НАЗЕМНЫХ МЕСТООБИТАНИЙ КАЗАНТИПСКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВЕДНИКА И ЕГО ОКРЕСТНОСТЕЙ (КРЫМ)
Обнаружено 64 вида водорослей, среди которых преобладали Cyanoprokaryota (42,2 % видового состава) и Chlorophyta (35,9 %). В обрастаниях известняковых скал и кристаллов кварца, лежащих на почве, выявлено 38 видов. В первом местообитании доминировали Desmococcus olivaceus (Pers. ex Ach.) J.R. Laundon, Trentepohlia sp., Gloeocapsa aeruginosa Kütz. и Dilabifilum sp., во втором – Nostoc cf. linckia (Roth) Bornet et Flahault и Tolypothrix sp. В почвенных корочках на ракушечниковом песке и глинистых склонах отмечено 45 видов. Корочки образованы Microcoleus vaginatus Gomont ex Gomont, Hassallia cf. byssoidea Hassal ex Bornet et Flahault, Nostoc commune Vaucher ex Bornet et Flahault и Nostoc cf. edaphicum Kondrat., иногда – Klebsormidium crenulatum (Kütz.) Lokhorst., на засоленных участках – Coleofasciculus chtonoplastes (Thur. ex Gomont) Siegesmund et al. Видовой состав и доминирующий комплекс характеризуют данные местообитания как типичные для приморской территории с засушливым климатом.
И.А. Мальцева, О.А. Баранова
ВОДОРОСЛИ ТЕХНОГЕННЫХ ЭКОТОПОВ ЖЕЛЕЗОРУДНОГО ПРОИЗВОДСТВА
Приведены результаты исследования почвенных водорослей хвостохранилищ горно-обогатительных комбинатов железорудного производства Криворожья. Определены видовой состав, систематическая, экологическая структура и доминантные виды водорослей.
Л.К. Кухалеишвили
ОБЗОР КОНЪЮГАТОВЫХ ВОДОРОСЛЕЙ (MESOTAENIALES, DESMIDIALES) ВЕРХНЕГО БАССЕЙНА Р. РИОНИ (ЗАПАДНАЯ ГРУЗИЯ)
Приведены результаты исследований порядков Mesotaeniales и Desmidiales верхнего течения бассейна р. Риони. В разнообразных водоемах данного региона обнаружено 147 таксонов этих порядков. Из них 142 (96,6 %) относятся к порядку Desmidiales и 5 (3,4 %) к порядку Mesotaeniales. 142 таксона порядка Desmidiales принадлежат к 3 семействам (Desmidiaceae, Closteriaceae, Peniaceae) и 16 родам. Среди них по количеству видов преобладают роды Cosmarium Corda ex Ralfs (55), Closterium Nitzsch (33) и Cosmoastrum Pal.-Mordv. ex Pal.-Mordv. (10). Порядок Mesotaeniales был представлен одним семейством с 3 родами.
Ф.Б. Шкундина, О.А. Никитина
ВОДОРОСЛИ И ЦИАНОПРОКАРИОТЫ УРБАНИЗИРОВАННЫХ ТЕРРИТОРИЙ ЛЕСОСТЕПНОЙ ЗОНЫ БАШКИРСКОГО ПРЕДУРАЛЬЯ
Изучена систематическая структура водорослей и цианопрокариот почв, а также микро-фитобентос водных объектов на территории городов Стерлитамак и Ишимбай (Респ. Башкортостан). По результатам флористического анализа выявлены ведущие таксоны и проанализировано сходство между сообществами.
Е.В. Борисова
ОСОБЕННОСТИ РАСПРОСТРАНЕНИЯ CHARALES В УКРАИНСКОМ ПОЛЕСЬЕ
Приведены обобщенные данные о видовом составе Charales Украинского Полесья и его областей. Выявлены закономерности их распространения на данной территории в зависимости от типа водоема, степени минерализации и рН воды.
Д.А. Капустин, О.В. Бурова
ДВЕ НОВЫЕ НАХОДКИ COLEOCHAETE BRÈB. (COLEOCHAETALES, CHAROPHYTA) В ПОЛЕССКОМ ЗАПОВЕДНИКЕ (УКРАИНА)
Приведено описание и иллюстрации двух новых видов из рода Coleochaete для альгофлоры Полесского природного заповедника. Из них Coleochaete circularis Szym. является новым видом для флоры Украины.
В.М. Самойленко, А.А. Свирид
МНОГОЛЕТНИЕ ИЗМЕНЕНИЯ ФИТОПЛАНКТОНА ВОДОЕМА-ОХЛАДИТЕЛЯ
Представлены результаты многолетних исследований фитопланктона водоема-охладителя Лукомльской ГРЭС. Выделены этапы развития сообщества водорослей планктона, обусловленные различными антропогенными и природными факторами. Показаны изменения структуры и количественных характеристик, свидетельствующие об интенсификации процесса эвтрофирования.
Ф.П. Ткаченко
ZYGNEMATALES ВОДОЕМОВ СЕВЕРО-ЗАПАДНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ (УКРАИНА)
Исследована альгофлора пресноводных водоемов северо-западного Причерноморья. Выявлено 14 новых для региона видов зигнемовых водорослей (Spirogyra – 10, Mougeotia – 3, Zygnema – 1), представленных 18 формами. Общий список Zygnematales района исследования включает 28 видов (36 форм) (Spirogyra – 19 (27 форм), Mougeotia – 7, Zygnema – 2). Две формы (S. maxima f. livida и S. maxima f. tenuior) – новые для флоры Украины.
Н.М. Лялюк, М.Ю. Петраева
ВОДОРОСЛИ ПЛАНКТОНА СРЕДНЕГО ТЕЧЕНИЯ РЕКИ СЕВЕРСКИЙ ДОНЕЦ (УКРАИНА)
Представлены результаты исследования разнообразия фитопланктона р. Северский Донец на территории Донецкой и Луганской областей. Выявлено 355 видов (369 ввт) водорослей из 8 отделов. По видовому составу преобладают Bacillariophyta (40 %) и Chlorophyta (33 %). В фитопланктоне формируется диатомово–коккоидно-зеленый комплекс с участием Cyanoprokaryota. В составе фитопланктона реки отмечены редкие и новые для степной зоны Украины виды.
А.И. Фазлутдинова, Н.В. Суханова
BACILLARIOPHYTA ПЕСЧАНЫХ ПЛЯЖЕЙ НЕКОТОРЫХ МОРЕЙ СРЕДИЗЕМНОМОРСКОГО БАССЕЙНА
Показано разнообразие диатомовых водорослей побережий Адриатического, Азовского и Эгейского морей. Флора водорослей представлена 29 видами из 3 классов, 17 семейств и 19 родов. Самое большое число видов найдено в экосистеме песчаного пляжа Адриатического моря (17), а самое малое – в прибрежной зоне Эгейского моря (8). Сообщества диатомовых водорослей побережий морей отличались между собой видовым составом и структурой. Отмечено общее сходство в формировании экосистем песчаных пляжей.
И.К. Евстигнеева, И.Н. Танковская
МАКРОВОДОРОСЛИ БИОЛОГИЧЕСКОГО ЛИТОКОНТУРА АКВАТОРИИ КАРАДАГСКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВЕДНИКА (КРЫМ)
Приведены результаты исследований альгоценозов биологического литоконтура акватории Карадагского природного заповедника в осенний период. Обнаружено 37 видов из трех отделов и 12 экологических групп макроводорослей. Проанализированы структурно-продукционные особенности альгоценозов скал и волнореза. Показано, что изученные альгоценозы во многом соответствуют фитобентосу верхней сублиторали Черного моря.
Е.П. Белоус
ОСОБЕННОСТИ ТАКСОНОМИЧЕСКОЙ СТРУКТУРЫ ФИТОПЛАНКТОНА ВЕРХНЕГО И СРЕДНЕГО УЧАСТКОВ РЕКИ ЮЖНЫЙ БУГ
Приведены результаты изучения видового состава планктонных водорослей, обнаруженных на верхнем и среднем участках р. Южный Буг в 2007-2011 гг., а также проанализирована их таксономическая структура. Установлено наличие 423 видов (453 ввт) водорослей из 9 отделов, из которых 220 видов (232 ввт) для исследованной территории указаны впервые. Выявлено преобладание по видовому составу отделов Chlorophyta (38,1 %), Bacillariophyta (22,4 %), Euglenophyta (15,5 %) и Cyanoprokaryota (10,5 %).
Ю.П. Малахов
НОВЫЕ ДАННЫЕ О РАЗНООБРАЗИИ ВОДОРОСЛЕЙ РИВНЕНСКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВЕДНИКА (УКРАИНА)
Обобщены данные по альгофлористическим исследованиям Ривненского природного заповедника. С учетом литературных данных на территории заповедника выявлено 94 вида (97 ввт) водорослей, относящихся к 8 отделам. Приводится список 48 новых, впервые обнаруженных для территории заповедника, видов водорослей. Отмечены регионально редкие виды водорослей, встречающиеся в почвах и водоемах заповедника – Bumilleria angustata (Starmach) Matv. et Dogadina, Cosmarium decedens (Reinsch) Racib., Elliptochloris bilobata Tschermak-Woess, Podohedra bicaudata Geitler.
Е.Н. Патова, И.Н. Стерлягова, М.Д. Сивков, Ю.Н. Шабалина, О.С. Герасименко
РАЗНООБРАЗИЕ И КОЛИЧЕСТВЕННЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФИТОПЛАНКТОНА РАЗНОТИПНЫХ ОЗЕР ПРИПОЛЯРНОГО УРАЛА (СЕВЕРО-ВОСТОК ЕВРОПЕЙСКОЙ ЧАСТИ РОССИИ)
Представлены результаты исследований водорослей фитопланктона в ледниковых и горно-долинных озерах Приполярного Урала. Выявлено 74 вида водорослей из 8 отделов. Фитопланктон характеризуется бедностью видового состава и невысокими показателями численности и биомассы. Максимальные значения численности 795 тыс. кл./л (в ледниковом озере), биомассы 3,5 мг/л (в горно-долинном озере). По численности в планктоне преобладали Bacillariophyta и Chlorophyta.
П.М. Царенко, Е.В. Борисова
КОЛЛЕКЦИЯ КУЛЬТУР МИКРОВОДОРОСЛЕЙ IBASU-A – ПОТЕНЦИАЛЬНЫЙ РЕСУРС БИОСЫРЬЯ ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА БИОДИЗЕЛЯ
Рассмотрены ростовые параметры и продуктивность культур коллекции микроводорослей IBASU-A, определены перспективные штаммы-продуценты и создана отдельная коллекция как потенциальный ресурс биологического сырья для производства биодизеля.
В.B. Шалару, А.А. Трофим, Е.Н. Семенюк
АЛЬГОФЛОРА НЕКОТОРЫХ ПОЧВ ЗАКРЫТОГО ГРУНТА РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА
Исследованы водоросли почв закрытого грунта. Видовой состав их оказался весьма разнообразным. Обнаружено 109 видов и внутривидовых таксонов, среди которых доминируют Cyanophyta (56 % выявленных видов). Почвенная альгофлора теплиц в сравнении с открытым грунтом обильно насыщена влаголюбивыми водорослями, как например, Chlamydomonas reinhardtii P.A. Dang., Gloeocapsa magma (Brèb.) Kütz., Nodularia harveiana Thur., Scenedesmus obliquus (Turpin) Kütz., Euglena polymorpha P.A. Dang., E. sanguinea Ehrenb. и др.
А.Л. Авсиян
ДИНАМИКА ПОТЕРИ БИОМАССЫ В КУЛЬТУРЕ ARTHROSPIRA PLATENSIS (NORDST.) GEІTLER (CYANOPROKARYOTA) В ТЕМНОВЫХ УСЛОВИЯХ
Получены новые данные о динамике потери биомассы в культуре Arthrospira platensis в условиях темноты. Показано, что скорость потери биомассы не является постоянной, а снижается экспоненциально с течением времени. Предложено уравнение, описывающее динамику плотности культуры в темновых условиях.
А.Б. Боровков, И.Н. Гудвилович
ПОЛУПРОМЫШЛЕННОЕ ВЫРАЩИВАНИЕ DUNALIELLA SALINA TEOD. (CHLOROPHYTA) В ВОСТОЧНОЙ ЧАСТИ УКРАИНЫ
Проведена апробация двухстадийного культивирования Dunaliella salina с использованием квазинепрерывного метода выращивания. При переходе от непрерывного метода выращивания к накопительному и 10-кратном разбавлении культуры наблюдалось устойчивое повышение содержания каротиноидов в клетках дуналиеллы и соотношения кар./хл. а, что свидетельствует о перестройке пигментного аппарата, а также предшествует активному накоплению каротиноидов в клетках дуналиеллы.
С.Н. Доброжан, В.В. Шалару, В.М. Шалару, И.И. Стратулат, Е.Н. Семенюк
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НЕКОТОРЫХ ВИДОВ СИНЕЗЕЛЁНЫХ АЗОТФИКСИРУЮЩИХ ВОДОРОСЛЕЙ В КАЧЕСТВЕ БИОЛОГИЧЕСКОГО УДОБРЕНИЯ
Установлено, что внесение азотфиксирующих водорослей в почву при культивировании растений способствует регулированию содержания азота в почве, а также изменению ее кислотности. Отмечено положительное влияние альголизации почв на развитие растений. Увеличивается их рост (на 30,5–46,46 %), количество соцветий (на 12,3–44,44 %) и плодов (на 27,04 %).
Э.Н. Демченко, Т.И. Михайлюк
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МИКРОВИДЕОСЪЕМКИ ВОДОРОСЛЕЙ В НАУЧНОЙ И ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ
Предложено оригинальное использование видеосъемки микроводорослей на базе светового микроскопа XSP-XY и цифровой камеры Canon EOS7D. Микровидеосъемка открывает новые возможности в морфологическом исследовании микроводорослей – легкий повторный просмотр обработанного материала с возможностью переоценки исследованных признаков, документация объемного изображения, возможность замедления и остановки изображения, изготовление высококачественных микрофотографий. Микровидео-съемка особенно удобна при изучении подвижных объектов. Получен оригинальный материал, который используется для изготовления учебных и научно-популярных фильмов об объектах микромира.
А.А. Снигирева, Б.Г. Александров
НОВЫЙ ПОДХОД В ИССЛЕДОВАНИИ МИКРОВОДОРОСЛЕЙ ПЕСЧАНОЙ СУПРАЛИТОРАЛИ
Апробирована новая методика изучения влияния гранулометрического состава песчаного грунта на бентосные микроводоросли, которая заключается в приклеивании силиконовым клеем фракций песка различного гранулометрического состава (< 0,25; 0,25–0,5; 0,5–1; 1–2; 2–3 мм) к предметным стеклам. Установлено достоверное увеличение численности микроводорослей с повышением относительной поверхности субстрата, т.е. с возрастанием процентной доли мелких фракций грунта.
№4 (2014)
O.В. Поліщук, А.А. Войцехович
ОСОБЛИВОСТІ ФОТОСИНТЕЗУ ДЕЯКИХ ЗЕЛЕНИХ ВІЛЬНОЖИВУЧИХ І ЛІХЕНІЗОВАНИХ НАЗЕМНИХ ВОДОРОСТЕЙ
Досліджені особливості фотосинтезу 6 штамів зелених водоростей, з них Radiococcus signiensis (Broady) Kostikov et al. і Trebouxia australis A. Beck є фотобіонтами лишайників, а Diplosphaera chodatii Bial., Parietochloris ovoideus Mikhailyuk et Demchenko, Myrmecia bisecta Reisigl и Trentepohlia sp. – вільноживучі наземні водорості. Виявлено штами з високою і низькою чутливістю до інтенсивності світла. Визначена оптимальна інтенсивність світла для культивування досліджуваних штамів: для Trentepohlia ≤ 100 мкЕ/(м2∙с), Radiococcus и Trebouxia ≤ 200 мкЕ/(м2∙с), Parietochloris ≤ 400 мкЕ/(м2∙с), Diplosphaera и Myrmecia ≤ 800 мкЕ/(м2∙с)/ Встановлено, що досліджувані водорості мають різну здатність до теплового розсіювання надлишкового світла. Згідно функціональних показників фотосинтетичного апарату, Trentepohlia sp., R. signiensis і T. australis є вразливими до світла, тоді як M. bisecta, P. ovoideus і D. chodatii – світлолюбиві водорості.
А.М. Солоненко, В.А. Хромишев, Є.І. Мальцев, А.Г. Брен
АМІНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД БЕНТОСНИХ МАКРОСКОПІЧНИХ РОЗРОСТАНЬ ВОДОРОСТЕЙ І ДОННИХ ВІДКЛАДІВ ГІПЕРГАЛІННИХ ВОДОЙМ
Досліджено і проаналізовано амінокислотний склад бентосних розростань водоростей і донних відкладів (пелеідів) гіпергалінних водойм на прикладі Бердянської коси і Арабатської стрілки (північно-західне узбережжя Азовського моря, Україна). Склад амінокислот бентосних макроскопічних розростань водоростей корелює з амінокислотами відповідних їм пеленоїдів на 93–98 %. Накопичення амінокислот в пеленоїдах залежить від окислювально-відновлюваного стану гіпергалійного водойму, кількості біомаси і видової приналежності бентосних макроскопічних розростань водоростей.
О.А. Шахматова, Н.О. Мільчакова
ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ НА АКТИВНІСТЬ КАТАЛАЗИ МАСОВИХ ВИДІВ ЧОРНОМОРСЬКИХ ВОДОРОСТЕЙ
Вивчена активність каталази (АК) в масових видів чорноморських макрофітів в умовах господарсько-побутового забруднення на прикладі Севастопольського прибережжя. Показана змінюваність її на різній глибині в різних екологічних умовах. Виявлено інтервали АК макроводоростей, що відповідають їх умовно нормальному функціонуванню Значення АК в локальних умовах для Ulva intestinalis L. дорівнювали 34 ± 9, для Cystoseira barbata (Stackh.) C. Agardh – 64 ± 15 мкг, для Ceramium virgatum Roth – 57 ± 12 мкг Н2О2/(г∙хв). Встановлено, що АК макроводоростей різної таксономічної приналежності залежить від умов зростання. Так, у Rhodophyta виявлено максимальне значення АК в сильнозабруднених акваторіях порівняно з малозабрудненими в середньому в 2,5 раза. Проміжний рівень АК у вивченому градієнті забруднення характерний для Chlorophyta, її значення збільшуються в 1,4 раза, тоді як у бурих водоростей, за винятком Cystoseira crinita Duby, варіювання значень АК не виявлено. Показано зміна АК видів різної таксономічної приналежності протягомі життєвого циклу і сезонних ритмів. При розмноженні Chlorophyta значення АК зростають у 1,5–1,8 рази, Rhodophyta – у 2,7, а Phaeophyta – у 3,7 рази. У C. barbata збільшилися показники АК в дозимовий період порівняно з весняним у 5,3 рази. У весняно-літній період у більшості макроводоростей максимальні значення АК виявлено на глибині 1 м, мінімальні – 10 м. Взимку максимум АК Rhodophyta зафіксовано на глибині 10 м, а Phaeophyta – 3,5 м. Восени не встановлено вираженої динаміки АК зі зміною глибини. Зроблено припущення щодо відмінностей в адаптаційній стратегії антиоксидантної системи у червоних, зелених і бурих макроводоростей Чорного моря.
Н.М. Мінєєва, Л.Г. Корнєва, В.В. Соловйова
ВМІСТ ХЛОРОФІЛА А В ОДИНИЦІ БІОМАСИ ФІТОПЛАНКТОНА ВОДОСХОВИЩ ВОЛЗЬКОГО КАСКАДУ (РОСІЯ)
Зроблено аналіз вмісту хлорофіла а в одиниці біомаси фітопланктона (хл. а/Б) і визначаючих його факторів у водосховищах Волги. Встановлено тісну (r2 = 0,73) лінійну залежність між біомасою (Б) і вмістом хл. а, на основі якої отримано рівняння для розрахунку біомаси: Б = (0,225 ± 0,010) хл. а. Показано зв’язок хл. а/Б з абіотичними характеристиками водної товщі, таксономічним і розмірним складом фітопланктона, який відображає сезонні зміни в окремих водосховищах і зональні зміни в каскаді.
Є.А. Афоніна
СЕЗОННА ДИНАМІКА ФІТОПЛАНКТОНА Р. ВЕЛИКОЇ (ПСКОВ, РОСІЯ)
Вивчена сезонна динаміка таксономічного складу і біомаси фітопланктона протягом вегетаційного періоду 2011 р. на трьох станціях нижньої течії р. Великої в районі м. Пскова. Наведена гідродинамічна характеристика вод, встановлено розподіл індексів сапробності на досліджуваних ділянках. За складом і біомасою фітопланктона води нижньої течії р. Великої можна віднести до мезотрофних, малозабруднених.
Л.І. Рябушко, Д.С. Баличева, В.Н. Поповичев,
Ю.К. Фірсов, В.І. Рябушко
ПРОДУКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФІТОПЕРЕФІТОНА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ СКЛЯНИХ ПЛАСТИН І ФІТО-ПЛАНКТОНА В КАРАНТИННІ БУХТІ (КРИМСЬКЕ ПРИБЕРЕЖЖЯ ЧОРНОГО МОРЯ)
Досліджені видовий склад, чисельність, біомаса і основні продукційні показники мікроводоростей перифітона експериментальних скляних пластин і фітопланктона, отримані радіовуглецевим методом за період 2011–2012 рр. в напівзакритій частині Карантинної бухти Чорного моря (в районі м. Севастополя). В перифітоні пластин виявлено 66 видів, різновидностей і форм мікроводоростей (МВ), в т.ч. Bacillariophyta (55), Dinophyta (5), Chlorophyta (1) і Cyanoprokaryota (5). За період досліджень чисельність і біомаса МВ варіювали (60–1229)∙103 кл.∙см-2 і від 0,02 до 14,64 мг∙см-2 відповідно, із максимальними значеннями взимку (tв = 8о С); суха маса перифітона становила 1,6–10,4 мг∙см-2 в березні (tв = 11о С); максимум інтенсивності фотосинтезу (1,41 мкг С∙мг-1∙ч-1) зафіксовано в листопаді (tв = 8о С) і валової первинної продукції (517 мг С∙м-2∙сут-1) – в липні (tв = 21,5о С). Концентрація загальної суспензії у воді (фракції більше 0,2 мкм) варіювала від 0,3 до 1,1 мгсух∙л-1 при максимумі в лютому 2011 р. (tв = 7о С), а чиста продукція фітопланктона – від 2,2 до 458,1 мг С∙м3∙сут-1 при максимумі в серпні (tв = 22о С). Приведені дані про продукційні характеристики мікрофітобентосу, фітоперефітону і фітопланктону з різних морів світового океану.
С.І. Генкал, Т.А. Чекрижева
НОВІ ДАНІ ПРО ФЛОРУ BACILLARIOPHYTA ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ БАСЕЙНУ РІКИ НИЖНІЙ ВИГ (РЕСПУБЛІКА КАРЕЛІЯ, РОСІЯ)
Досліджено фітопланктон водойм басейну р. Нижній Виг за допомогою скануючої електронної мікроскопії. Виявлено 163 види і різновидності Bacillariophyta з 56 родів, в т.ч. 29 нових для флори Карелії, і 8 для Росії в цілому. Максимальне видове різноманіття відмічено в Вигозерському водосховищі і Маткожненському б’єфі. Найбільш поширені в досліджуваних водоймах Asterionella formosa, Aulacoseira ambigua, A. tenella, Discostella stelligera, Fragilaria crotonensis, Handmania comta.
О.В. Бабаназарова, С.І. Сидельов, Дж. Фастнер
ЕКСПАНСІЯ CYLINDROSPERMOPSIS RACIBORSKII (NOSTOCALES, CYANOPROKARYOTA) В ПІВНІЧНІ ШИРОТИ: СПАЛАХ РОЗВИТКУ В МІЛКОВОДНОМУ ВИСОКОЕВТРОФНОМУ ОЗ. НЕРО (РОСІЯ)
Описано появу і масовий розвиток прісноводного планктонного виду Cylindrospermopsis raciborskii (Wolosz.) Seenayya et Subba Raju в північних широтах (57о N) – у високоевтрофному оз. Неро (Ярославська обл.). За формою трихомів і розміром гетероцист ця популяція близька до такої з Індії і Франції. Відсутність акінет під час масового розвитку зближує її з популяціями пантропіків і свідчить про високу екологічну і географічну пластичність виду. Він здатний синтезувати ціанотоксини. Слідові кількості розчиненого циліндроспермопсину були виявлені за допомогою рідинної хроматографії / тандемної мас-спектрометрії. Пік рясності (30,5–23,3 % загальної чисельності і біомаси фітопланктону відповідно) в серпні 2010 р. був нетривалим і зафіксований в середині антициклону з незвично високою температурою. Підтверджена гіпотеза щодо просунення виду в північні широти з процесом глобального потепління. Низькі прозорість, проточність, мілководність, високе біогенне навантаження, підвищена мінералізація води оз. Неро відносно інших водойм регіону складають сприятливі умови для видів-переселенців. Існує серйозна загроза появи у водоймах помірної зони токсичних популяцій водоростей.
Є.В. Анікєєва
ВИКОПНІ CHLOROPHYTA ВЕРХНЄЮРСЬКИХ РИФОВИХ ВІДКЛАДІВ ЗАХОДУ І ПІВНОЧІ УКРАЇНИ
Описані викопні зелені водорості порядку Dasycladales (Сlypeineae та роди Acicularia d’Archiac, Salpingoporella Pia, Linoporella Steinmann, Macroporella Pia), а також організми-мікроінкрустатори Thaumatoporella parvovesiculifera і Koskinobullina socialis, характерні для рифових відкладів верхньої юри Заходу та Півдня України.
Ж.В. Маркіна, Н.А. Айздайчер
ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОВОДОРОСТІ PHAEODACTYLUM TRICORNUTUM BOHLIN (BACILLARIOPHYTA) ДЛЯ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ВОД ЗАТОКИ НАХОДКА ЯПОНСЬКОГО МОРЯ (РОСІЯ)
Здійснено біотестування води затоки Находка з використанням мікроводорості Phaeodactylum tricornutum. Встановлено, що показники чисельності, вмісту хлорофілу а і каротиноїдів мікроводорості, вирощеної в тестованій воді, відхилялися від контрольних показників у всі сезони досліджень. Відношення довжини до ширини клітин водорості суттєво не відрізнялися від контрольних значень.
|
